Казка в Одесі. Сказка в Одессе

Оце вже яку годину
Ось така йде плутанина.
Ген удвох – до кiшки Зосi,
Що ховалася у просi.
Кiшка Зося – за торбину…
Десь надибала стежину,
Втрьох прибiгли до села,
Де сiм’я шпакiв жила.
Коло дуба посiдали
І, вiдхекавшись, сказали:

Звiрi: – Починалось все це так:
Шпак, цей дурень, сiяв мак!
Ми ж казали: «Як це так?!».
Ми ж йому казали: «Шпаче!
Повизбируй лиш добряче!
Зерен з ниви за годину
Набереш собi торбину!».

Автор: – З маком тiльки клопiт буде…
Надiйдуть у поле люди…
Люди скажуть:

Люди: – Як це так!
Не пшениця в полi, – мак!

Автор: – Та не слухав все це шпак:

Шпак: – Ну, то й що! І сiяв мак!!!
От задав усiм роботи…
Охопили всiх турботи!

Автор: – І вже кожен на свiй смак:

Звiрi: – Що це буде?!! Як це так???

ГАРНЕНЬКА ХАТКА

Дiйовi особи: Жабка, Мишка, Зайчик, Лисичка, Вовчик, Ведмiдь.

У полi стоiть хатка.

Автор: – Стоiть край поля хатка.
Зачиненi дверцятка…
В склянi ii вiконця
Заглядае сонце.
Стiни бiлi, чепурненькi,
Хатка прибрана
Гарненько.
Шибки з вiзерунками,
Пiдвiконня – з
Подарунками.
Цукерки е i печиво,
І ще багато дечого.
Хатка в поле задивилась,
Вiд чекання вже втомилась.

Хатка: – Чи знайде мене хазяiн?
Чи мене вiн упiзнае?

До хатки пiдходить Жабка

Автор: – Йшла у справi жабка,
Жабка-крекотушка.
Постукала в дверцята
І приклала вушко.
Тихо. Знову стукае в
Дверцята.

Жабка: – Це чия гарненька
Хатка?

Автор: – Там нiкого.
Зайшла в хату
Й почала хазяйнувати.
Хоче все переробить…
А до хатки хтось бiжить.
Мишка стукае
В дверцятка:

До хатинки пiдходить Мишка

Мишка: – Це чия гарненька
Хатка?
Чи господар в неi е?

Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
А ти хто?

Мишка: – Я мишка-шкряботушка.

Жабка: – Я ж, бач,
Жабка-крекотушка.
В хатi пораюсь щомитi,
Жабки всi хазяйновитi.
То копаю щось в городi,
То гуляю при нагодi.
Як втомлюся, —