Казка в Одесі. Сказка в Одессе

На хвилину
Ляжу в маки, вiдпочину.
Та плекаю, мрiю я,
Щоб була отут сiм’я.

Мишка: – Все. Сподобалось.
Пустiть i мене в хатинку жити.

Жабка: – Іди.

До хатки пiдходить Зайчик

Автор: Подружилися одразу,
Стали жити
В хатi разом.
І веселi, i завзятi

Хазяйнують вдвох
У хатi.
Коли сiрий зайчик
Прибiга до хати,
Стукае в дверцята.

Зайчик: – Пробiгав тут мимохiдь,
Бачу – хата вже стоiть.
Господиня в хатi е?

Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
Я – жабка-крекотушка.

Мишка: – А я – мишка-шкряботушка.

Жабка i Мишка: – А ти хто?

Зайчик: – Я Зайчик-побiгайчик.
Ви пустiть мене до хати,
Моркву буду доглядати,
До вподоби зелень, квiти.
Хочу з вами разом жити.

Автор: Стали жити
Вони втрьох,
Стерегти хатинку, льох.

До хатки пiдходить Лисичка

Автор: Тiльки ось
Бiжить Лисичка,
Руда шубка, руде личко.
Лиска стукае в дверцятка:

Лисичка: – Це чия гарненька хатка?
Чи господар в хатi е?

Жабка: – Все мое!
І подвiр’я, i хатина.
Завiтайте у гостини.
Тут живуть лиш
Добрi звiрi.
Є город в нас i подвiр’я.
А ти хто?

Лисичка: – Я – Лисичка-сестричка.
Капелюх маю й спiдничку.
Гарний хвостик i намисто.
Прибираю в хатi чисто.
Лиска сум завжди жене,
В хату ви пустiть мене…

Автор: Стало в хатi iх чотири
Тут рудi були i сiрi…

До хатки пiдходить Вовк

Автор: Раптом Вовчик-неборак

Вовк: – Ох, хатинка!
Й гарно як!

Автор: Вовчик стукае