Украдена батьківщина. Трилогія

Вже мертвi очi милi
На смертному чолi
Їх гетьмана Аскольда,
І iх сумнi
Дiвочi голоси
Без стиду i вагань
Вже кликали сюди
Тих парубкiв,
Що там неподалiк вiд берега стояли
І довго вже на них чекали,
І лиш отямившись,
Дiвчата згодом натягли
Сорочки,
На свое тремтяче i вологе тiло.

Коли згасав
Останнiх променiв заграв
І нiч кругом настала,
Зiбралася громада
На березi Днiпра.
У квiтах потопаючи стояла
Тут труна
Всiеi Украiни,
Не усвiдомленоi ще тодi руiни
І не одна гiрка сльоза
Омила мертвого Аскольда.
Вiн як живий лежав
І хрест тримав
Рукою мертвою на грудях,
Над ним народ в журбi стояв,
Якому вiн вiддав
Життя свое до крихти.
Труну пiднесли парубки
І так несли
На верхнi кручi.
У слiд iм кидали пахучi
Дiвчата квiти з рук
І iх душевних мук
Мочила вже сльоза,
Яка гарячою була,
Зiгрiта iх дiвочим серцем.

Бiля могили
Труну з Аскольдом опустили,
Всi разом Бога по молили
За упокiй душi,
А потiм всi
Прощалися з Аскольдом
В хвилини цi сумнi.
І кожний брав землi
В обi долонi,
Тулив до скронi,
А потiм нiжно цiлував
І кидав у могилу,
Немов шматочок серця вiдривав.
Аскольда так засипали руками.
Щоб не згубилася роками
Ця домовина Украiни,
Хреста поставили святого.
І з часу того
Пройшли вже не однi вiки,
Але i нинi там сумуе
Нещасна доля Украiни
І до сьогоднi кат пануе
Тримаючи народ в покорi i ярмi.
Маскуючи свое лице,
Вiн стер з лиця землi
Вже мiсце те,
Могила де була Аскольда!
Але тебе це, кате, не спасе!
Хотiв би ти приспати все,
Що кликало народ до волi.
Насилля дикоi сваволi
Ти видавав за рай.
Злодюго i тиране, знай,
Нiколи нi один народ
Тиранство не прийме за рай!
Народе Украiни, встань!
Кругом поглянь,
Як душу твою обiкрали,
Могили твоi розтоптали,
Історiю твою забрали!
Мечем ти славу воскреси
І волю в край свiй принеси!

ЯРМО І МЕЧ

(частина третя)

Укривши гiлля iней
Додолу низько посхиляв
І лiс, як зачарований стояв
В такiм убраннi.
Пташки спiвали раннi,
Що з вирiю прибули,
Хоча й морози були,
Але вони вже чули через сни,
Прийдешнi запахи весни.
Кiнчався лютий в снiговiм потоку
Дев'ятисот i сорок другого вже року.