Последний отзыв
Мне книга очень понравилось, невероятные приключения, очень позитивная и добрая но при этом есть и отрицательные герои . Спасибо очень жду продолжения...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Щоб згоду передати,
Що Украiна може торгувати
І хлiбом й ремеслом.
Вона добром i миром
Прийматиме усiх людей.
І ось настав той день,
Коли Аскольд приймати мав Олега
З далекоi Русi,
А Русаки усi
Юрбилися на берегах днiпрових.
Аскольд послав до них
Свою досвiдчену старшину
І дав пораду вiн едину,
Оскiльки пiзня вже пора,
– Назавтра iх призначити розмову,
Бо князь Олег пройшов дорогу довгу,
То ж хай до ранку вiдпочине у шатрi.
Коли ж на небi згаснуть зорi,
Наступить ранiшня пора,
Наступного вже дня,
Тодi почнуть вони розмову.
Але росiйський князь благав
Зустрiтися негайно iз Аскольдом,
Бо часу вiн не мав,
І мусить вже вертатися до дому,
Тому державну перемову
Сьогоднi в вечерi почнуть
На кручах тих Днiпра,
Де розмiстилася юрба
Олегового вiйська.
Аскольд вiдразу згоду дав
І всiй прислузi наказав
Дружин вiйськових з ним не брати,
Бо вiн повинен показати
Довiр'я свое гостю,
А потай хтiв завоювати
Прихильнiсть диких русакiв,
І справою iм показати
Все те, що необхiдно знати
Для добрих спiльних справ.
Йому здавалося, настав
Той час, коли вiн мiг здiйснити
Цi намiри державнi,
Що у собi завжди носив.
І вiн прислугу попросив,
Щоб йшли iз ним
Лише вiдомi дипломати
І особиста свита.
Вiйськовим наказав,
Що зустрiч ця закрита
І щоб нiхто не знав,
Що вiн сьогоднi мав
Розмову з русаками,
– Це викличе пiдозру
Й поставить пiд загрозу
Його державний намiр.
З Калиною порадитись не мiг,
– Вона поiхала до Дарки,
Бо захворiв i злiг
Онук Тарас вже кiлька днiв.
Аскольд iшов по пагорбах Днiпра,
Де кожна ямка дорога,
Де бiгав босими ногами у дитинствi,
Сюдою мати все його вела,
Коли була ще зовсiм молода.
І вiн стояв вже сам,
Де мати мила тут його водою,
Святою, днiпровою.
І цi смерiчки пам'ятав,
Коли вони були малими,
І тут торiк з Калиною стояв,
Здались вони йому чомусь сумними,
– У iх верхiвках вже згасав
Вечiрнiй сонця промiнь.
Низенький гостя курiнь
Виднiвся на узлiссi,
А перед ним на виднiм мiсцi
Той, Новгородський князь стояв,
Який себе вже називав
Великим князем iхньоi Русi.
Позаду гетьмана юрбилися усi,
Хто з ним прибув сюди
Для здiйснення мети
Державних справ великих.
З усiх бокiв стояли хмари диких,
Озброених мечами i щитами русакiв.
Подав Аскольд Олегу руку,
Усiх iз свити привiтав.
Перекладач йому сказав,
Що князь Олег Аскольда просить,
Щоб вiн у курiнь завiтав
Де iх обох чекав
Великий час державноi розмови,
І просить князь в Аскольда згоди,
Щоб свита в першiй iх розмовi
Пiд куренем була.
В Олега все обличчя залила
Усмiшка дикаря,
Що Украiна може торгувати
І хлiбом й ремеслом.
Вона добром i миром
Прийматиме усiх людей.
І ось настав той день,
Коли Аскольд приймати мав Олега
З далекоi Русi,
А Русаки усi
Юрбилися на берегах днiпрових.
Аскольд послав до них
Свою досвiдчену старшину
І дав пораду вiн едину,
Оскiльки пiзня вже пора,
– Назавтра iх призначити розмову,
Бо князь Олег пройшов дорогу довгу,
То ж хай до ранку вiдпочине у шатрi.
Коли ж на небi згаснуть зорi,
Наступить ранiшня пора,
Наступного вже дня,
Тодi почнуть вони розмову.
Але росiйський князь благав
Зустрiтися негайно iз Аскольдом,
Бо часу вiн не мав,
І мусить вже вертатися до дому,
Тому державну перемову
Сьогоднi в вечерi почнуть
На кручах тих Днiпра,
Де розмiстилася юрба
Олегового вiйська.
Аскольд вiдразу згоду дав
І всiй прислузi наказав
Дружин вiйськових з ним не брати,
Бо вiн повинен показати
Довiр'я свое гостю,
А потай хтiв завоювати
Прихильнiсть диких русакiв,
І справою iм показати
Все те, що необхiдно знати
Для добрих спiльних справ.
Йому здавалося, настав
Той час, коли вiн мiг здiйснити
Цi намiри державнi,
Що у собi завжди носив.
І вiн прислугу попросив,
Щоб йшли iз ним
Лише вiдомi дипломати
І особиста свита.
Вiйськовим наказав,
Що зустрiч ця закрита
І щоб нiхто не знав,
Що вiн сьогоднi мав
Розмову з русаками,
– Це викличе пiдозру
Й поставить пiд загрозу
Його державний намiр.
З Калиною порадитись не мiг,
– Вона поiхала до Дарки,
Бо захворiв i злiг
Онук Тарас вже кiлька днiв.
Аскольд iшов по пагорбах Днiпра,
Де кожна ямка дорога,
Де бiгав босими ногами у дитинствi,
Сюдою мати все його вела,
Коли була ще зовсiм молода.
І вiн стояв вже сам,
Де мати мила тут його водою,
Святою, днiпровою.
І цi смерiчки пам'ятав,
Коли вони були малими,
І тут торiк з Калиною стояв,
Здались вони йому чомусь сумними,
– У iх верхiвках вже згасав
Вечiрнiй сонця промiнь.
Низенький гостя курiнь
Виднiвся на узлiссi,
А перед ним на виднiм мiсцi
Той, Новгородський князь стояв,
Який себе вже називав
Великим князем iхньоi Русi.
Позаду гетьмана юрбилися усi,
Хто з ним прибув сюди
Для здiйснення мети
Державних справ великих.
З усiх бокiв стояли хмари диких,
Озброених мечами i щитами русакiв.
Подав Аскольд Олегу руку,
Усiх iз свити привiтав.
Перекладач йому сказав,
Що князь Олег Аскольда просить,
Щоб вiн у курiнь завiтав
Де iх обох чекав
Великий час державноi розмови,
І просить князь в Аскольда згоди,
Щоб свита в першiй iх розмовi
Пiд куренем була.
В Олега все обличчя залила
Усмiшка дикаря,
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
Мне книга очень понравилось, невероятные приключения, очень позитивная и добрая но при этом есть и отрицательные герои . Спасибо очень жду продолжения...
Далее