Последний отзыв
Мне книга очень понравилось, невероятные приключения, очень позитивная и добрая но при этом есть и отрицательные герои . Спасибо очень жду продолжения...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Аскольду вже минуло
Тридцять три вiд роду
І ось вiн став
Вже на чолi свого народу.
Вiн розумiв вiдсталiсть ту убогу
І щоб здобути перемогу
У розвитку попереду iти
– Пройдуть ще не однi вiки.
І тут не пiдеш навпрошки,
Через вiки,
До звершень iх
– Все родиться у часi!
Аскольда iнше турбувало,
Хотiлося, щоб стало
Вiдкрите прагнення держав,
Що гарантуе спiльнiсть прав
Іти дорогою новою.
І бачив вiн перед собою,
Що в цi часи
Досягнення мети
Іде неправедним шляхом.
Однi народи,
Щоб швидше здобувати перемоги,
Пiдкорюють пiд владу iншi
І створюють для них
Умови гiршi,
В рахунок них,
Ідуть вже шляхом тих,
Не визрiлих часiв далеких.
Хоча, вiн знав – iде вже iнший час.
Але найбiльше турбувало те,
Що на просторах майже згас
Процес утворення держав,
Цей величезний шмат землi лежав
На схiд пiвнiчний,
Вище Украiни.
Монгольськi i татарськi племена,
Туркмени, фiни i карели,
Болгари, в’ятичi
Із нашим братом були змiшанi усi
І формували там державу,
Так званоi Русi,
Створивши синтез «нового» народу.
І мав вiн ту природу,
Що за рахунок iншого
Пiднявши шаблю i ножа
З розбою, вбивства, грабежа
Собi вiн пузо й пику набивав.
Себе ця хижа сумiш
Звала русаками,
Бо поколiння це з роками
Подекуди було вже русим
На фонi азiатського лиця.
Держава ця
Вже Новгород столицею назвала,
В якому управляла
Олега князя знать.
Аскольд це розумiв,
Що ненормальнiсть ця
Є наслiдком вiкiв
І зараз цю природу не змiняем,
Бо добре знаем,
Що хижий звiр
Спроможний жити
Вбиваючи чуже життя,
І щоб як слiд усе змiнити,
Пройдуть ще не однi вiки.
Але, як, зараз, поряд з звiром цим
Державнiсть будувати?
Якi вiдносини i з ким iх мати?
Як провести народ
На шлях гуманних перемог,
Щоб це допомогло як нам,
Та iншим всiм народам
Пробитися до кращого життя?!
Вiн перебравши в головi усi думки,
Якi могли привести до його мети,
Прийшов до висновку такого:
На дику Русь, убогу,
Потрiбно нам знайти якусь
Заманливу для них дорогу,
Щоб розвивати в нiй самiй
Любов до працi i науки,
Щоб Їхнi руки
Нiколи не тягнулись до меча,
А засiвали у полях жита.
Доносити зусиль для цього
Мають всi,
Щоб зацiкавити владик Русi,
У тому, що потрiбно iм тримати
Й всебiчно розвивати
Великi виробничi й торговельнi справи,
Якi укрiплюють усi держави.
Тому iз ними будуть прийнятi угоди,
Що всi зближатимуть народи
До спiльних i корисних поривань.
В цю мить Калина думку обiрвала,
Вона безмежно так його кохала,
За руку його взяла,
Тридцять три вiд роду
І ось вiн став
Вже на чолi свого народу.
Вiн розумiв вiдсталiсть ту убогу
І щоб здобути перемогу
У розвитку попереду iти
– Пройдуть ще не однi вiки.
І тут не пiдеш навпрошки,
Через вiки,
До звершень iх
– Все родиться у часi!
Аскольда iнше турбувало,
Хотiлося, щоб стало
Вiдкрите прагнення держав,
Що гарантуе спiльнiсть прав
Іти дорогою новою.
І бачив вiн перед собою,
Що в цi часи
Досягнення мети
Іде неправедним шляхом.
Однi народи,
Щоб швидше здобувати перемоги,
Пiдкорюють пiд владу iншi
І створюють для них
Умови гiршi,
В рахунок них,
Ідуть вже шляхом тих,
Не визрiлих часiв далеких.
Хоча, вiн знав – iде вже iнший час.
Але найбiльше турбувало те,
Що на просторах майже згас
Процес утворення держав,
Цей величезний шмат землi лежав
На схiд пiвнiчний,
Вище Украiни.
Монгольськi i татарськi племена,
Туркмени, фiни i карели,
Болгари, в’ятичi
Із нашим братом були змiшанi усi
І формували там державу,
Так званоi Русi,
Створивши синтез «нового» народу.
І мав вiн ту природу,
Що за рахунок iншого
Пiднявши шаблю i ножа
З розбою, вбивства, грабежа
Собi вiн пузо й пику набивав.
Себе ця хижа сумiш
Звала русаками,
Бо поколiння це з роками
Подекуди було вже русим
На фонi азiатського лиця.
Держава ця
Вже Новгород столицею назвала,
В якому управляла
Олега князя знать.
Аскольд це розумiв,
Що ненормальнiсть ця
Є наслiдком вiкiв
І зараз цю природу не змiняем,
Бо добре знаем,
Що хижий звiр
Спроможний жити
Вбиваючи чуже життя,
І щоб як слiд усе змiнити,
Пройдуть ще не однi вiки.
Але, як, зараз, поряд з звiром цим
Державнiсть будувати?
Якi вiдносини i з ким iх мати?
Як провести народ
На шлях гуманних перемог,
Щоб це допомогло як нам,
Та iншим всiм народам
Пробитися до кращого життя?!
Вiн перебравши в головi усi думки,
Якi могли привести до його мети,
Прийшов до висновку такого:
На дику Русь, убогу,
Потрiбно нам знайти якусь
Заманливу для них дорогу,
Щоб розвивати в нiй самiй
Любов до працi i науки,
Щоб Їхнi руки
Нiколи не тягнулись до меча,
А засiвали у полях жита.
Доносити зусиль для цього
Мають всi,
Щоб зацiкавити владик Русi,
У тому, що потрiбно iм тримати
Й всебiчно розвивати
Великi виробничi й торговельнi справи,
Якi укрiплюють усi держави.
Тому iз ними будуть прийнятi угоди,
Що всi зближатимуть народи
До спiльних i корисних поривань.
В цю мить Калина думку обiрвала,
Вона безмежно так його кохала,
За руку його взяла,
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
Мне книга очень понравилось, невероятные приключения, очень позитивная и добрая но при этом есть и отрицательные герои . Спасибо очень жду продолжения...
Далее