По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
(частина друга)
Червневi днi
Барвисто землю уквiтчали
І люди всi
Святковий настрiй мали,
Якi прийшли
На цi Днiпровi береги.
Лунала музика над гаем,
Летiла пiсня навкруги
Над рiдним краем,
Карпатським плаем,
Полiссям запашним,
Кубанню, Доном i Дунаем,
І над Подiллям золотим,
– Над всiм цим краем дорогим,
Бо вiн же був святим
Для украiнського народу.
Сьогоднi той народ
Даючи свою згоду
Нового гетьмана обрав,
А Дiра вже старого,
Вiд всiх державних справ,
Послав на вiдпочинок,
Щоб бiля гетьмана стояв,
Як вiрна допомога.
Народ всi голоси подав
За юного Аскольда,
Що вiрним сином став
Для украiнського народу,
І вирiс вже державним дiячем.
В боях скривавленим мечем
Виборював вiн цiлiсть Украiни.
Уся громада святкувала
У теплi цi червневi днi,
Аскольду мужностi бажала,
Що би були мiцнi
Його зв’язки з народом.
На свята цi
У Киiв добиралися усi,
Кого в собi зростила,
В боях змiцнила Украiна.
І дочки i сини
Приiхали сюди
З Кубанi i Днiпра,
З земель, що омивали iх моря,
Із Дону i Дунаю,
З Хазарii i всiх степiв,
З Карпат i з берегiв
Серету, Бугу i Днiстра,
Подiльського Збруча.
Зiбралося на берегах Днiпра
Багато люду,
А вище трохи них була
З помостом зроблена стiна,
Яка у вись несла
Жовто-блакитний прапор Украiни.
Пiд прапором на цiм помостi
Зiбрались гостi
Всiеi вiрноi старшини:
Половцi, древляни,
Печенiги, уличi, хозари
Тут представлялись старшиною.
Вони ж несли сюди з собою
Священну волю
Єдиного народу,
Що Украiну вiн складав,
Й мiсцевим прiзвиськом своiм
Народ iх називав.
Тодi нiхто не знав,
Пройде ще часу хiд,
А там i сотня лiт
І кат цю землю украде,
А iх усiх назве
Чужими кочовими племенами,
Що нiби тюркський звичай мали
І щоб потомки не гадали,
Що iх дiди
На землях цих завжди жили,
Яка iх народила,
А нiби iм життя дали
Якiсь «брати» зi сходу,
І що потомки iх без роду,
А всiх родила Русь.
Коли ж життя вона зумiла дати,
То може i забрати,
Всi землi i лiси,
Залишиться лиш душу iм вiддати,
Вони ж iсторiю будуть писати,
Що Украiни зовсiм не було,
А то окраiна Росii так звалася.
Народ, який зiбрався
На кручах сивого Днiпра
Гуляв, смiявся, веселився
– В цей день була
Історii його година.
І ось вже наступила та хвилина,
Червневi днi
Барвисто землю уквiтчали
І люди всi
Святковий настрiй мали,
Якi прийшли
На цi Днiпровi береги.
Лунала музика над гаем,
Летiла пiсня навкруги
Над рiдним краем,
Карпатським плаем,
Полiссям запашним,
Кубанню, Доном i Дунаем,
І над Подiллям золотим,
– Над всiм цим краем дорогим,
Бо вiн же був святим
Для украiнського народу.
Сьогоднi той народ
Даючи свою згоду
Нового гетьмана обрав,
А Дiра вже старого,
Вiд всiх державних справ,
Послав на вiдпочинок,
Щоб бiля гетьмана стояв,
Як вiрна допомога.
Народ всi голоси подав
За юного Аскольда,
Що вiрним сином став
Для украiнського народу,
І вирiс вже державним дiячем.
В боях скривавленим мечем
Виборював вiн цiлiсть Украiни.
Уся громада святкувала
У теплi цi червневi днi,
Аскольду мужностi бажала,
Що би були мiцнi
Його зв’язки з народом.
На свята цi
У Киiв добиралися усi,
Кого в собi зростила,
В боях змiцнила Украiна.
І дочки i сини
Приiхали сюди
З Кубанi i Днiпра,
З земель, що омивали iх моря,
Із Дону i Дунаю,
З Хазарii i всiх степiв,
З Карпат i з берегiв
Серету, Бугу i Днiстра,
Подiльського Збруча.
Зiбралося на берегах Днiпра
Багато люду,
А вище трохи них була
З помостом зроблена стiна,
Яка у вись несла
Жовто-блакитний прапор Украiни.
Пiд прапором на цiм помостi
Зiбрались гостi
Всiеi вiрноi старшини:
Половцi, древляни,
Печенiги, уличi, хозари
Тут представлялись старшиною.
Вони ж несли сюди з собою
Священну волю
Єдиного народу,
Що Украiну вiн складав,
Й мiсцевим прiзвиськом своiм
Народ iх називав.
Тодi нiхто не знав,
Пройде ще часу хiд,
А там i сотня лiт
І кат цю землю украде,
А iх усiх назве
Чужими кочовими племенами,
Що нiби тюркський звичай мали
І щоб потомки не гадали,
Що iх дiди
На землях цих завжди жили,
Яка iх народила,
А нiби iм життя дали
Якiсь «брати» зi сходу,
І що потомки iх без роду,
А всiх родила Русь.
Коли ж життя вона зумiла дати,
То може i забрати,
Всi землi i лiси,
Залишиться лиш душу iм вiддати,
Вони ж iсторiю будуть писати,
Що Украiни зовсiм не було,
А то окраiна Росii так звалася.
Народ, який зiбрався
На кручах сивого Днiпра
Гуляв, смiявся, веселився
– В цей день була
Історii його година.
І ось вже наступила та хвилина,
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
Очень интересно