По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Що Дiр на неi очi вп'ялив
І так iх не спускав,
Поки казав
Усi по звичаю слова.
Тодi Калина пiдiйшла,
Поволi скриню вiдчинила,
Взяла там рушника,
Барвисто шитого ii рукою,
Несучи так перед собою,
Аскольду подала,
І несподiвано сама
Голiвкою припала до його грудей.
З ii очей
Котились сльози, як жаринки.
Всiм тiлом вiн почув
Пекучi цi краплинки,
І серця стук вiдчув
Дiвочоi покори хвилювання,
Який у душу карбував
На вiрнiсть iхнього кохання!
Батьки до дiток пiдiйшли,
Хреста на них обох поклали,
Обняли й поцiлували,
І словом батькiвським, святим
Благословили i сказали,
Щоб в Бога вiчностi молили
За рiдну землю i народ,
Що би дiтей ростили
На вiрнiсть Батькiвщини.
Коли зайшла розмова за весiлля,
Батьки Калини твердили одне:
Коли пороблена буде
Вся лiтня iх робота
І землю осiнь взолотить,
Тодi й настане вже турбота
Весiлля це зробить.
А зараз треба жито молотити,
До дому все носити i возити,
І скласти у комору.
Послухавши оцю розмову,
Дiр твердо i рiшуче так сказав:
«Похiд багато часу в нас забрав,
В столицi справи нас чекають,
Якi про всю державу дбають,
Тому весiлля я
На завтра призначаю,
– Іншого я термiну не знаю!»
Ще сонце добре не зiйшло,
А в печi вже горшки кипiли,
Великi казани димiли
Приправами iз рiзних страв.
На полудень уже заграв
Музика з iхнього села,
А потiм ще прийшла
Музика з iх усiх полкiв.
Стоячи так з обох бокiв
Весiльного великого майдану,
Сiльськi i полковi
По черзi грали дуже гарно.
Народ змiшався з козаками,
Танок мiнявся гопаками,
А там дiвчата пiсню завели,
Їi вже пiдхопили козаки
І так в мелодii несли,
Здавалось, нiжнiсть Украiни
На всi ii лiси й степи.
На другий день
Полки вже шикувались,
А молодi прощались
З весiльною юрбою
І обiймались довго мiж собою.
Коли всi вийшли за село,
Калина пiдiйшла до матерi i батька,
Вклонилася обом,
А потiм вже прощалася з селом,
З дiвчатами i парубками,
З своiми сестрами, братами.
За тижнiв два
Вони оба,
Аскольд i Дiр, в'iжджали в Киiв
З iх переможними полками,
Народ встеляв дорогу рушниками
І квiтами iх закидав.
Вони несли для нього перемогу
І захищали ту дорогу,
Яку народ всiеi Украiни протоптав
В iсторii важкого шляху.
І вiн ввiряв
Своiм синам
Цю материнську долю,
Що син принесе волю
Для Украiни нашоi святоi,
Яку чекали поколiння
Минулих i майбутнiх вже столiть!
CМЕРТЬ АСКОЛЬДА
І так iх не спускав,
Поки казав
Усi по звичаю слова.
Тодi Калина пiдiйшла,
Поволi скриню вiдчинила,
Взяла там рушника,
Барвисто шитого ii рукою,
Несучи так перед собою,
Аскольду подала,
І несподiвано сама
Голiвкою припала до його грудей.
З ii очей
Котились сльози, як жаринки.
Всiм тiлом вiн почув
Пекучi цi краплинки,
І серця стук вiдчув
Дiвочоi покори хвилювання,
Який у душу карбував
На вiрнiсть iхнього кохання!
Батьки до дiток пiдiйшли,
Хреста на них обох поклали,
Обняли й поцiлували,
І словом батькiвським, святим
Благословили i сказали,
Щоб в Бога вiчностi молили
За рiдну землю i народ,
Що би дiтей ростили
На вiрнiсть Батькiвщини.
Коли зайшла розмова за весiлля,
Батьки Калини твердили одне:
Коли пороблена буде
Вся лiтня iх робота
І землю осiнь взолотить,
Тодi й настане вже турбота
Весiлля це зробить.
А зараз треба жито молотити,
До дому все носити i возити,
І скласти у комору.
Послухавши оцю розмову,
Дiр твердо i рiшуче так сказав:
«Похiд багато часу в нас забрав,
В столицi справи нас чекають,
Якi про всю державу дбають,
Тому весiлля я
На завтра призначаю,
– Іншого я термiну не знаю!»
Ще сонце добре не зiйшло,
А в печi вже горшки кипiли,
Великi казани димiли
Приправами iз рiзних страв.
На полудень уже заграв
Музика з iхнього села,
А потiм ще прийшла
Музика з iх усiх полкiв.
Стоячи так з обох бокiв
Весiльного великого майдану,
Сiльськi i полковi
По черзi грали дуже гарно.
Народ змiшався з козаками,
Танок мiнявся гопаками,
А там дiвчата пiсню завели,
Їi вже пiдхопили козаки
І так в мелодii несли,
Здавалось, нiжнiсть Украiни
На всi ii лiси й степи.
На другий день
Полки вже шикувались,
А молодi прощались
З весiльною юрбою
І обiймались довго мiж собою.
Коли всi вийшли за село,
Калина пiдiйшла до матерi i батька,
Вклонилася обом,
А потiм вже прощалася з селом,
З дiвчатами i парубками,
З своiми сестрами, братами.
За тижнiв два
Вони оба,
Аскольд i Дiр, в'iжджали в Киiв
З iх переможними полками,
Народ встеляв дорогу рушниками
І квiтами iх закидав.
Вони несли для нього перемогу
І захищали ту дорогу,
Яку народ всiеi Украiни протоптав
В iсторii важкого шляху.
І вiн ввiряв
Своiм синам
Цю материнську долю,
Що син принесе волю
Для Украiни нашоi святоi,
Яку чекали поколiння
Минулих i майбутнiх вже столiть!
CМЕРТЬ АСКОЛЬДА
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
Очень интересно