А знiмки з пляжiв або коло басейнiв, з рельефно накаченими м'язами, на пописаному татуюваннями тiлi, викликали серед дiвчат скажений iнтерес.
Помiтивши неподалiк кавовий апарат, бiля якого якимось дивом не було черги, Нiколас, з секунду подумав, вибрав класичний капучiно. Прямо над кнопками з назвами напоiв був прикрiплений аркуш паперу з великою стрiлкою-покажчиком у напрямi актовоi зали. Не втримавшись, Нiколас злодiйкувато озирнувся по сторонах i, витягнувши з кишенi джинсiв кулькову ручку, приписав жартiвливе: "голосове управлiння". Парочка студентiв, що проходили мимо, помiтивши його витiвку, схвально розсмiялися i пiдкинули вгору великi пальцi.
Серед них Нiколас почував себе "своiм хлопцем", на секунду йому навiть захотiлося стати таким самим простим студентом, з тягою до дитячостi i шумних вечiрок. Тiею ж ручкою вiн начеркав записку для незнайомки, що зацiкавила його.
"Я ще нiколи не зустрiчав нiкого гарнiiше за тебе. Може, все ж сфотографуемось разом? Тiльки в бiльше невимушенiй обстановцi. Напиши свiй номер, якщо, звичайно, в тебе немае хлопця. З щирою надiею, Ловець Снiв.
P.S. Не знаю, чи п'еш ти каву. Сподiваюся, тобi сподобаеться".
Пiдхопивши стаканчик, Нiколас ввiйшов, до повнiстю забитоi людьми, актовоi зали. Поглядом вiн знайшов в натовпi ту саму дiвчину – вона виявилася однiею з небагатьох, хто не дивився на нього з жадiбним iнтересом i флiртуючою посмiшкою на губах. Незнайомка всiм своiм виглядом показувала, що вiн ii зовсiм не зацiкавив. Але Нiколас був з того типу чоловiкiв, яких найбiльше тягне, саме до недоступного i загадкового. Для нього це виклик, тому i перемога буде солодше.
Вправно пролавiрував мiж людьми, Нiколас пiдiйшов до дiвчини i з посмiшкою протягнув iй каву, разом iз складеною удвiчi запискою. Їх погляди зустрiлися, здавалося, настав той самий вiдповiдний момент, як несподiванно чиясь дитина, мабуть син когось з викладачiв або запрошених гостей, врiзалася прямо в Нiколаса. Вiн незручно погойдався i дивом утримав паперовий стаканчик, мало не обливши красуню гарячим вмiстом. Їх пальцi зiткнулися, дiвчина збентежено посмiхнулася, поправив пасмо волосся. Але момент був безповоротно загублений.
Нiколас обернувся до хлопчиська, що розбушувався, i жартiвливо запитав привселюдно:
– Хто хоче купити дитину? Продам недорого!
Тут же знайшлася його мама i, вибачившись, повела сина у бiк крiсел, по дорозi вiдчитуючи того за неналежну поведiнку. Ректор, що помiтив Нiколаса, з посмiшкою кивнув йому у бiк сцени, а сам попрямував вперед, щоб представити присутнiм запрошеного гостя.
– Ледi i джентльмени, – вставши за трибуну, почав ректор. – Тема сьогоднiшньоi лекцii – "Вивчення самосвiдомостi i пошук глибинного сенсу".
Вiн пару разiв клацнув мишкою. На широкому, розмiром майже на всю стiну екранi за його спиною, плавно змiнюючи один одного, поплили слайди, присвяченi дiяльностi Нiколаса.
– Нiхто не розповiсть вам про це краще за нашого гостя, – вiдкашлявшись, продовжив ректор. – Вiн нерiдко виступае консультантом на телепередачах, дае iнтерв'ю для вiдомих журналiв, газет та сайтiв. Так що, думаю, багато з вас напевно його знають. Вiн професiонал своеi справи, хоч i не мае спецiальноi освiти, оскiльки сам е засновником цiеi науки. В майбутньому вiн плануе заснувати онлайн-унiверситет для тих, хто цiкавиться вивченням i розбором сновидiнь.
Вже зараз вiн консультуе безлiч знаменитих, видатних людей, прiзвища яких я не стану розголошувати iз зрозумiлих причин. А ось прiзвище нашого гостя знати не лише можна, але i треба. Отже… – ректор витримав театральну паузу, – Нiколас Романов! Вiн же Ловець Снiв!
Зал вибухнув бурхливими оплесками. Нiколас пiднявся по бiчних сходинках на сцену, тримаючи перед собою мобiльний. Для своiх пiдписникiв в iнстаграмi вiн увiмкнув прямий ефiр, щоб зафiксувати важливий момент: видатнi уми Оксфорда зiбралися, щоб його послухати. У цей момент вiн помiтив повiдомлення, що спливло на екранi, вiд "Sweet Strawberry" – усмiхнений, махаючий помпонами смайлик. Судячи з аватарки, це була та сама незнайомка, яку вiн пару хвилин тому почастував кавою. Нiколас знайшов ii поглядом.
– Це для моiх пiдписникiв, – кивнув вiн на свiй телефон. – Хоч iз бiльшiстю з них ми i не знайомi в реальному життi, але я цiную кожне повiдомлення. Вони роблять мое життя ще яскравiше i приемнiше. Дякую вам, що не забуваете запитувати, як моi справи. І за те, що завжди поруч, де б я не був.
Пiдiйшовши до другоi, вiльноi трибуни, Нiколас поставив телефон в спецiальне крiплення, а поруч поклав свiй незамiнний талiсман. Хоч Нiколас i був впевнений в своiх словах i силах, серце все одно колотилося вiд хвилювання. Вiн непомiтно провiв пальцями по татуюванню павука – той, як завжди допомiг йому зосередитися i заспокоiтися.
– Сучасне тлумачення снiв е одним з широко використовуваних методiв психоаналiзу, який базуеться на iнтерпретацii символiки сновидiнь i застосовуеться виключно iндивiдуально.
– Наприклад, цей талiсман, – Нiколас пiдкинув вгору руку iз затиснутим в нiй особистим оберiгом. – Так званий "Ловець снiв". Одного разу старому вождевi явився мудрець в образi павука. Павук почав плести павутину в серединi вербовоi лозини i за роботою подiлився своею мудрiстю з iндiйцями. Вiн повiдав iм, що в свiтi iснують добрi i злi сили. Якщо людина вибрала добро, значить, йде правильною дорогою, а якщо зло – починае блудити i втрачае свiй шлях.
Павук подарував сплетений обiд вождевi i сказав, що зло застрягне в павутинi, а добро навпаки легко пройде крiзь неi.
Нiколас звичним жестом поправив волосся, зачесавши його пальцями назад, i продовжив:
– І в наш час люди вiрять в силу рiзних прикмет, амулетiв i талiсманiв, якi здатнi захистити вiд неприемностей. Ловець снiв, це iндiанський амулет, захищае сплячого вiд злих духiв i хвороб. За переказами, поганi сни заплутуються в павутинi, а хорошi прослизають крiзь отвiр в самому центрi. Ось тут, – для наочного прикладу вiн вказав пальцем на отвiр в центрi амулета, який продовжував стискати в руцi.
– Плетучи свою мережу, павук залишае в серединi зовсiм небагато простору, крiзь який можуть пройти, тiльки добрi сни. В багатьох культурах павуки вважаються священними комахами, iх не виганяють iз житла i нiколи не вбивають спецiально. Ще з давнiх часiв хороший сон вважався запорукою успiшного полювання, сили були потрiбнi, щоб виживати в тяжких умовах дикоi природи, битися з хижаками i ворожими племенами. Тому ловцi снiв завжди цiнувалися.
– А чие пiр'я в них використовують? – Пiднявши вгору руку i дочекавшись кивка у вiдповiдь, запитала дiвчина в смiшних круглих окулярах.
– Для жiночих ловцiв традицiйно беруться совинi, для чоловiчих – орлинi. Але це не обов'язково. Найголовнiше – брати пiр'я живих птахiв, що випало пiд час линьки. Пiр'я з мертвоi, обскубаноi курки, радостi у будинок не принесе.
Нiколас опустив талiсман i продовжив:
– Кожен з нас, проводить увi снi третину свого життя. Сон е однiею з основних фiзiологiчних потреб всiх ссавцiв i птахiв. В Древньому Китаi позбавлення сну вважалося однiею з найстрашнiших страт. Зазвичай тортури проводилися для того, щоб людина з ослабленою свiдомiстю видала абсолютно всю iнформацiю при допитi. На щастя, тепер насильство заборонене законом, а тортури i катування сприймаються суспiльством, як щось нелюдяне i аморальне.
– До слова про допити. Ви колись консультували полiцiю? – З неприкритим сарказмом вигукнув хтось з далекого ряду.
– Нi, – коротко вiдповiв Нiколас.
– Чому? – Запитав все той же голос. – Всi крутi специ консультують!
Проiгнорувавши друге питання, Нiколас, як нi в чому не бувало продовжив лекцiю:
– Насправдi, гiрше, що ви можете зробити для свого органiзму в цiлому i мозку зокрема – несерйозно вiдноситися до сну.
– А ви рятували людей? – Зробивши ковток того самого капучiно, запитала його нова знайома. "Стигла полуниця", як Нiколас тепер подумки ii називав.
– Ага! Увi снi! – Голосно реготав хлопець з шоломом для регбi, що лежав на колiнах. Його пiдтримали смiхом сокомандники.
– Якщо людина прокинулася вранцi, вiн вже врятувався, – незворушно усмiхнувся Нiколас. – Вночi мозок проходить свого роду iнвентаризацiю. На той час, як ми прокидаемося, ми е вже зовсiм iншими людьми.
– Що означають твоi татуювання? – Зухвало, на "ти", запитала дiвчина з перших рядiв, явно домагаючись цим його уваги. Вона була iстинним втiленням вульгарностi : з глибоким вирiзом на грудях, яскраво-червоною помадою на губах, i в цiлому з тих, кого Нiколас би визначив, яка "здасться без бою".
– Те, що вони в мене е. Я кiлька разiв втрачав все. Але татуювання були i будуть зi мною назавжди.
– Мiстер Романов, – переключив на себе увагу ректор. – Розкажiть нам про незвичайну науку снiв.
Нiколас згiдно кивнув, коротко поглянувши на професора:
– Людський сон – дивовижний i складний процес, яким на протязi вiкiв надихалися письменники, поети i художники. Сни i сновидiння – давне джерело художньоi i лiтературноi творчостi.
Онейрологiя – повноцiнна самостiйна наука про сни, яка знаходиться на стику нейробиологii i медицини. В культурi багатьох народiв, що мешкають в теплому клiматi, прийнято вiдкладати всi справи, щоб ненадовго перерватися на денний сон. В деяких краiнах таку традицiю називають сiестою, – Нiколас перегорнув на екранi кiлька фотографiй, якi вiн особисто зробив в Іспанii i Грецii. – Згiдно з моiми останнiми дослiдженнями, регулярний денний сон знижуе ризик серцево – судинних захворювань. Ви навiть не уявляете, наскiльки важливий сон для нашого органiзму, який за цей час повнiстю оновлюеться. До того ж вiдбуваеться прискорення обмiну речовин, тобто утворення нових клiтин i тканин. Сон вкрай важливий для вiдновлення мозку i нервовоi системи. Всесвiт розумний i нiчого просто так не робить. Якщо вже люди сплять третину свого життя, це явно неспроста.
Зал недовiрливо зашушукався, деякi з сумнiвом переглянулися мiж собою.
– Я не зовсiм звичайна людина, – продовжив Нiколас. – Не визнайте мене за божевiльного, але я кажу абсолютно серйозно. Я не просто людина, я – Ловець снiв. Я намагаюся дати пояснення кожному сну i вiднести його до минулого або до майбутнього. Знаю точно, що дуже рiдко сни бувають звичайною фантазiею або кошмаром.
Нiколас неквапливо пройшовся по сценi, склавши руки за спиною. Зупинився в самому центрi, наiжачив свiтле волосся.
– В дитинствi мене постiйно мучили страшнi сни, – знову заговорив вiн. – Можливо, через це я полюбив мiстику, вiрив у потойбiчний свiт i в цiлому, нiби збожеволiв на всьому цьому. Мене водили до багатьох фахiвцiв, але лiкарi так i не прийшли до единого дiагнозу. З п'яти рокiв я майже щоночi бачив нечiткi, розмитi кошмари i прокидався в холодному потi з серцем, що майже вилiтало грудей. З часом я навчився з цим справлятися. Заспокоювався, обертався на iнший бiк i спав далi, як нi в чому не бувало.
Але вранцi, довго думав про те, що менi наснилося, гадав, що вони можуть означати i чому таке вiдбуваеться саме зi мною. В п'ятнадцять я зрозумiв, що кожен з нас, звернiть увагу, кожна людина здатна бачити у снах свое майбутне. Нiколас лише посмiхнувся на скептичнi усмiшки, очi студентiв округлялися.
– Моi батьки дуже любили подорожувати. В нашiй сiм'i була чудова традицiя – кожен мiй день народження вiдмiчати в новiй краiнi. В однiй iз таких поiздок ми потрапили в жахливу аварiю i в результатi опинилися в реанiмацii, де лiкарi боролися за нашi життя. Мама. – Нiколас важко ковтнув. – Мама першоi пiшла на поправку. Вона сидiла на задньому сидiннi, i удар з того боку був не таким сильним. Я сидiв на передньому, поряд з батьком, i у момент зiткнення, вилетiв через лобове скло.
Я навiть помер на якийсь час – лiкарi дiагностували клiнiчну смерть. Менi все запам'яталося уривками: як я лежав на дорозi, i як привезли в лiкарню, як мене перенесли на операцiйний стiл, пам'ятаю, що не вiдчував болю, знаходячись в шоковому станi. А потiм обличчя закрила киснева маска i останне, що я тодi почув – слова анестезiолога, що побажав менi щасливоi дороги. Ох, тодi я i не пiдозрював, що за шлях мене чекае! – Нiколас емоцiйно сплеснув руками. – Мене немов висмикнули з власного тiла.
Я дивився на себе, нiби з боку i ще нiколи менi не було так спокiйно, як в той момент. Настiльки спокiйно, що зовсiм не хотiлося повертатися назад в сувору реальнiсть. Пiсля цього я перестав боятися смертi i набув душевноi рiвноваги. Впевнений: нам немае чого страшитися того, що нас чекае за порогом.
Нiколас зробив ковток води з високоi склянки. Окинув поглядом зал, повний людей, тих, що жадiбно ловлять кожне його слово, i продовжив: