Епоха слави і надії

– Батьку припало найбiльше. Вiн, як i ми з мамою, знаходився в реанiмацii, але потiм впав в кому, i тiльки через чотири мiсяцi його перевели в звичайну палату. Єдине, що пiдтримувало в ньому життя – апарат штучного дихання. Я вiдвiдував його що митi, годинами, днями, тижнями чекав, що все налагодиться, що вiн видужае i все знову буде добре. Менi довелося швидко подорослiшати. Я зрозумiв, що нiхто, крiм мене не зможе розiбратися в справах батька, бiзнес без нього зупинився, треба було щось робити.

А ще я зрозумiв, якими жорстокими i бездушними можуть бути тi, хто присягав "не зашкодити", – Нiколас зло блиснув очима. – Те, що робили лiкарi складно назвати лiкуванням. Швидше вони просто не дiяли, а чекали коли батько "вiдмучиться". Моi спроби розворушити батька, ночiвлi з ним в палатi, i те, що я продовжував боротися i вiрити, iх тiльки дратувало. Менi доводилося буквально примушувати iх виконувати хоч би мiнiмальнi обов'язки: мiняти крапельницi, робити уколи, перевiряти стан, та навiть елементарно – мити в палатi пiдлогу.

Одного разу, коли я ночував, на зсунутих разом стiльцях у коридорi, бiля батькiвськоi палати, мене нiби накрило хвилею сну. Хоча в тi днi я засинав насилу, – Нiколас задумливо склав пальцi будиночком, впершись лiктями. – Менi наснилося зимове кладовище. Таке реальне, з чорним вiд свiжовикопаноi землi снiгом, каркаючими воронами i труною, в якiй лежав батько. Тодi я не надав сну особливого значення, на дворi був червень мiсяць i я продовжував вiрити в краще.

Через пiвроку батько помер, ми з мамою поховали його на заснiженому цвинтарi. Навiть костюм на ньому був такий, як менi наснився. Повiрте, я б вiддав все, щоб мiй сон не виявився вiщим. Вiддав би все, аби стати звичайною людиною.

Нiколас випрямився, зробив рух плечима, нiби скидаючи з себе тягар давнiх спогадiв, i вже iншим бадьорiшим голосом, сказав:

– А тепер загадка для приманки. Всiм вам вiдомо про так званий "ефект дежавю", коли людина вiдчувае, нiби вже бував в тiй або iншiй ситуацii, або мiсцi, аж до дрiбниць. Але все одно не може зв'язати "спогад" з конкретним моментом з минулого. "Сон" i "дежавю" – частини одного цiлого. З самого народження кожен з нас здатний бачити у снах свое майбутне. Коли нам здаеться, що деякi подii з нами вже точно вiдбувалися, значить i справдi вiдбувалися – лише увi снi.

Таким чином, вже сьогоднi ми можемо користуватися тiею iнформацiею i тими навичками, якi опануемо в майбутньому. Існуе i iнший погляд на феномен дежавю, – Нiколас сховав руки в кишенi i почав ходити по сценi. – Перш нiж прийти в цей свiт, ми бачимо уривки майбутнього життя, що вiдповiдае нашому особистому плану або кармi. І коли увi снi, здаеться, що ми вже десь це бачили, значить, ця подiя запланована ще до нашого власного народження.

Рiч у тому, що на протязi життя, людина часто вiдходить вiд власного плану, мiняе маршрут, мимоволi уникаючи намiчених ще до народження шляхiв. А сни – дежавю нагадують нам про первинний варiант подiй.

Нiколас зупинився бiля самого краю сцени, балансуючи на п'ятах:

– Для тих, хто не вiрить в реiнкарнацiю iснуе iнше пояснення. Можливо воно припаде вам ближче до душi. Ми грунтовно забуваемо деякi епiзоди зi свого життя i потiм не можемо iх згадати. Наприклад, дитячi враження або ще якiсь дрiбницi, якi не вартi особливоi уваги, але все ж вiдклалися десь на пiдкiрцi свiдомостi. Пiд час дежавю такi "мемуари" рiзко спливають з глибин пам'ятi. Я це називаю "згадати майбутне". Подумки ми можемо подорожувати в часi, неважливо – в минуле або в майбутне.

А найактивнiше, в цьому напрямку, пiдсвiдомiсть працюе якраз пiд час сну. Увi снi ми "пiдключаемося" до всiеi iнформацii, так би мовити, нашоi особистоi "картi пам'ятi". Я твердо впевнений, що людина не може померти, поки не збудеться ii останнiй сон. Знаходячись в царствi Морфея, ми найчастiше бачимо те, на що спрямованi нашi найсильнiшi емоцii. Комусь сниться майбутне пiдвищення по роботi, комусь – розлучення з коханою людиною, або прекрасний вiдпочинок на Карибських островах.

– Недивно, що ранiше до контролю сновидiнь вiдносилися з великою повагою, як до чогось надприродного i великого, – пiдтримав розповiдь ректор. – Тому в Древньому Китаi бранцiв катували позбавленням сну. Щоб тi не знали, врятуються або нi.

– Отже, – кивнув Нiколас. – Людина здатна здiйснювати неймовiрне, в моменти, коли iй бiльше нiчого втрачати. Насправдi, лише будучи загнаними в кут, ми починаемо дiяти по-справжньому ефективно, використовувати всi ресурси i можливостi нашого органiзму. Це можна пояснити тим, що коли органiзм знову засинае, в нас залишаеться очiкування наступного будильника, свiдомiсть входить в промiжний стан мiж сном i реальнiстю. Сновидiння – своерiдний мiсток, мiж свiдомим i несвiдомим.

Цi процеси можна уявити, як деяку скриню, в яку складаеться все, що важко прийняти i засвоiти. Незадоволенi бажання, марення, незавершенi ситуацii, конфлiкти – все це потрапляе туди ж. Тому на сни варто звертати увагу, вони пiдкажуть, що ми приховуемо вiд самих себе. До речi, цiкавий факт, – Нiколас по-хлопчачому пiдморгнув присутнiм.

– Моi дослiдження пiдтвердили, що люди, яким властиво переносити будильник, що задзвонив, ще, ще i ще на декiлька хвилин вперед, бiльше схильнi до усвiдомлених сновидiнь i вони частiше за iнших бачать свое майбутне. Всi, так названi "сни – дежавю", виникають саме через нашi переживання. Той, хто змiг це зрозумiти стае "людиною без страху".

– Чому? – Пiдняла вгору руку жiнка середнього вiку.

– Тому, що вiн стае впевненим у завтрашньому днi.

– Але, як це все працюе? – Здивовано спохмурнiла вона.

– Що ж, – Нiколас задумливо постукав пальцями по пiдборiддю, – наведу вам ще один приклад. Припустимо, у школi вам з легкiстю даеться англiйська, i ви складаете по нiй iспит на вищий бал. А потiм, вже в унiверситетi, ви починаете займатися англiйською бiльш поглиблено, або вiдвiдуете додатковi курси, вивчаете мову усвiдомленiше. Це означае, що у школi ви користувалися своiми знаннями з майбутнього, з дорослiшого вiку. Вмiння iздити на велосипедi, роликах, ковзанах вiдноситься до того ж.

Вiчний задирака в шкiльних бiйках завжди виходить переможцем завдяки своiй iнтуiцii, знанню як, куди i коли бити. А потiм стае майстром спорту. От, як це працюе. Вже зараз ми можемо користуватися знаннями i умiннями зi свого майбутнього. Сон – це зв'язок мiж нами минулими i нами майбутнiми. Сон – абсолютно вся iнформацiя людини. Все його життя. Сон е конференцiя: я минуле, я нинiшне, я майбутне.

Нiколас дiстав з нiшi пiд трибуною пляшку негазованоi води i наповнив свою майже спорожнiлу склянку.

– Сюжети будь – яких снiв, що викликають пiзнання, питання i емоцii, краще записувати, щоб згодом можна було iх аналiзувати i робити висновки. Якщо ви раптом усвiдомлюете, що сновидiння повнiстю вiдбивае вашi прагнення, показуе те, чого ви пристрасно хочете або навпаки не хочете, впевнено заявляю, незабаром ви опинитеся в ситуацii, схожiй або навiть конкретнiй, що приснилася. Увi снi мозок сприймае те, що вiдбуваеться поза часом. Тобто, одночасно i як минуле, i як майбутне. Саме тому виникае вiдчуття вiдриву вiд реальностi.

Хорошi чи поганi сни не е показниками порушень мозку. Просто все це мало вивчено. А тепер, скажiть менi, що таке "гiпноз"?

– Гiпноз або "hypnos" в перекладi з грецького означае "сон", – карбував, як по начитаному, зовсiм ще молоденький хлопчина в картатiй сорочцi. І вiдразу ж залився фарбою, як помiдор, коли в його сторону з цiкавiстю обернулася половина залу.

– Все правильно, – кивнув Нiколас. – Проте, мабуть переклад едине, що об'еднуе цi обидва поняття.

– Чому ви цим займаетеся? – Трохи подавшись вперед зi свого крiсла, з щирим iнтересом запитала дiвчина у бежевому пiджаку.

– "Водiй автобуса вже випив свою першу склянку". – Процитував Нiколас зрозумiлi одному йому слова.

Іншi ж здивовано переглянулися мiж собою, явно збитi з пантелику.

– Ви повиннi зрозумiти, що насправдi вам нiчого втрачати. Що ви маете в цьому свiтi? Майно? Здоров'я? Життя? Все це ви можете втратити вiдразу. Водiй автобуса вже випив свою першу склянку. Скоро вiн сяде за кермо, i в будь – який момент ви зiткнетеся з ним на дорозi. Нiс до носа, пiд час обгону по зустрiчнiй смузi, або не впоравшись з керуванням, врiжетеся йому в бiк. Отже, чому я цим займаюся?

Нiколас витримав недовгу паузу i продовжив:

– Моя мета – вивести науку про сновидiння на новий рiвень i я вже немало досяг успiху на цьому теренi. Проте можу сказати, що, незважаючи на весь мiй десятирiчний внесок, ми все ще вражаюче мало знаемо про цей дивовижний стан. Проте я впевнений, що онейрологiя е однiею з саме тих наук, що динамiчно розвиваються, i моi дослiдження в цiй областi щодня перевертають нашi уявлення про значення сну для органiзма. Чому нам необхiдно спати? Що вiдбуваеться з мозком пiд час сну? І як недолiк сну позначаеться на нашому здоров'i? Навiщо ви прокидаетеся кожен ранок? На кого витратите свiй останнiй день, якщо вiн завтра?

– Як опанувати технiку сну? – Поправивши окуляри, що з'iхали на перенiсся, запитав ректор.

– Що ж, якщо коротко, коли ви бачите сон, ви як би знаходитеся в кiнотеатрi i спостерiгаете за сюжетом з боку. Основне завдання зводиться до того, щоб впiймати той самий момент, в якому виникае питання : "А чи не сниться менi все це"? Цей iдеальний час, щоб спробувати дати команду. Наприклад, подивитися на своi руки або повернути голову. Якщо у вас вийшло, далi можете вибудовувати сюжетну лiнiю. Але, знову ж таки, повторюся, що люди вчаться цiй технiцi не день i не два.

– А що до пророчих снiв? – Запитала лiтня ледi в широкому капелюсi, який був чи не бiльше ii самоi.

– Вивчення пророчих сновидiнь вiдкривае цiлий, доки ще не вивчений свiт, до якого варто прислухатися. Тi, хто вмiють це робити, уникають купи проблем у своему життi. Багато хто вважае, що подiбнi сни насправдi лише плiд нашоi пiдсвiдомостi, нiякого пророчого сенсу вони не несуть, а швидше допомагають зменшити тривогу або задовольнити в уявi давне бажання. Як би там не було, люди, якi прислухаються до власних снiв, не лише частiше за iнших приймають виграшнi рiшення, але i краще пiзнають самих себе.

– Втлумачивши чужi сни, ви допомагаете людинi вибрати вiрний шлях? – Поставив питання чоловiк в пiжонському смугастому костюмi.

– Навiть, якщо увi снi ми i приймаемо якiсь рiшення, зазвичай це вiдбуваеться, як би з боку, на несвiдомому рiвнi, i на ранок про це залишаються лише невиразнi спогади. Особисто я завжди раджу розвивати iнтуiцiю, а не тлумачити сни по сонниках, яких написано тисячi, а значення однiеi самоi картинки в кожному розрiзняеться, як день i нiч. Розвиток iнтуiцii займе час, безумовно, але воно того варте. А ще – головне жити повноцiнним життям. З освоенням усвiдомлених сновидiнь, це стане можливо двадцять чотири години на добу, – Нiколас пружинним кроком повернувся до трибуни, перемкнув зображення, якi змiнювали одне одного, на фотографii сплячих людей. Хтось спав пiд вiдкритим зоряним небом i блаженно посмiхався, хтось тривожно хмурився в м'якому лiжку. – Всiм нам подобаються приемнi сни, де ми пиряемо в небi, цiлуемося з коханою людиною або наприклад, отримуемо заповiтний "Оскар". Такi сни радують i надихають. Але як бути, якщо сниться щось страшне, немислиме, незвичайне? Лякатися? Зациклюватися? Чи навпаки не сприймати серйозно? І чому одним сняться веселковi хмарки, а iншим – темнi пiдземелля? Як навчитися чути власну пiдсвiдомiсть? Пiд час звичайного сну, необхiдного для вiдпочинку i вiдновлення мозку, у людини можуть працювати пам'ять i сприйняття, але при цьому вiдключено мислення. З цiеi причини звичайнi сновидiння швидше нагадують "фiльм", який ми можемо частково пам'ятати пiсля пробудження, але пiд час самого "перегляду" не в силах вплинути на перебiг подiй.

Несподiвано з коридору донеслися чиiсь гучнi веселi голоси:

– Латте! Латте!

– Капучiно!

Студенти, що зiбралися в залi, пирснули вiд смiху, безуспiшно ховаючи посмiшки в долонях. Щось незадоволено пробурчавши собi пiд нiс, ректор квапливо спустився зi сцени i сховався за дверима, щiльно прикривши iх за собою.

– На моему першому роцi навчання в унiверситетi, – продовжив Нiколас, коли нарештi зал угамувався, – ми проходили курс психологii. Викладачем був такий, знаете, вiдповiдний епатажний тип. На першiй же парi вiн дав жартiвливу пораду на майбутне: "на роботi завжди ходiть з текою документiв, робочий стiл теж завалюйте кiпами паперiв. Носiть iх з собою навiть в iдальню, i тодi керiвництво вважатиме вас трудягою i цiнним працiвником, як би ви не валяли дурня". Через мiсяць пiсля цiеi лекцii препода призначили деканом.

А я кинув навчання, але ось його пораду пам'ятаю досi.

На цих словах повернувся ректор з великою кiпою паперiв пiд пахвою. Зал вибухнув черговим нападом смiху, але всi швидко вщухли, коли Нiколас продовжив говорити:

– Тепер трохи про силу думки. Вiдома всiм приказка про те, що "думка матерiальна" – не порожнi слова, а доведений вченими i психологами факт, який вони безпосередньо зв'язують iз законом тяжiння.

– А можете пояснити, як тлумачити своi сни? – Боязко, зовсiм тихим голосом запитала дiвчинка з першого ряду, проте Нiколас ii все одно почув.

– В першу чергу, коли ми спимо, ми отримуемо iнформацiю, i не лише з минулого. Звернiть увагу на емоцii, якi вiдчуваете увi снi i запитайте себе: "На що в моему життi це схоже"? "Коли я вiдчував себе так само"? Перш нiж аналiзувати сон, треба його як слiд вiдчути i розiбрати по поличках. Спершу намалюйте те, що вам наснилося. Просто вiзьмiть аркуш паперу, фарби або олiвцi i зображуйте будь-який епiзод зi сну. Тепер подумки опишiть свiй малюнок. Який вiн? Який настрiй передае? Що хотiлося б змiнити? На що у вашому життi це схоже? Якщо сон обiрвався, або закiнчився не так, як би того хотiлося, i це не дае вам спокою, придумайте продовження самi. Так нiби пишiть казку. Якщо увi снi е кiлька конфлiктуючих сторiн, продумайте сон вiд iменi кожного героя. Це допоможе не лише вивчити послання сну з рiзних сторiн, але i об'еднати цi частини в одне цiле.

– Можете розповiсти про лунатизм? – Запитала брюнетка з грубою, довгою косою.

– Лунатизм, або, як його ще називають сноходження, е досить рiдкiсним порушенням сну, при якому сплячi люди можуть ходити i здiйснювати увi снi якiсь дii. Їх мозок при цьому перебувае в станi пiвсна-неспання. Прокинувшись, лунатики зазвичай нiчого не пам'ятають. Цiкаво, що найчастiше таке вiдбуваеться з дiтьми, що пiддаються постiйному стресу, i з людьми, в станi клiнiчноi депресii.

– О так, – кивнула брюнетка. – Коли я була маленькою, мiй молодший брат ходив увi снi. Було дуже жахливо. Нашi кiмнати знаходилися поруч, i я часто прокидалася через те, що на мене хтось дивиться, ще i це його шумне дихання, прямо мурашки по шкiрi. Вiн просто приходив i стояв навпроти мого лiжка, дивлячись в порожнечу, як в якихось фiльмах жахiв. У такi моменти я навiть поворушитись боялася – думала, хiба мало що. Вiн стояв так хвилин двадцять i йшов до себе, лягав назад у лiжко, а на ранок нiчого не пам'ятав. Я так i не звикла до цього, кожного разу страшно.