Последний отзыв
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Ангел наш добрий – Мати Софія
Год написания книги
2021
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
й рани –карби,
тепер ось потопаете
в сльозах-печалях,
коли вже вирiй виглядае Вас у дальнiх далях.
І квiтами встеляють Вам дорогу.
Й сини спiшать Вам на пiдмогу,-
Пiдставить дужее плече – Труна iз ненькою в долонi
аж пече…
Ридають дiтоньки вiд горенька
одчайного i просять дива незвичайного,аби вернулася до них старенька – жертовниця i страдниця –
iх ненька…
Хмаровища- хмари
Хмаровища- хмари Облягли, як чари, не пробитися до свiтла, де надiя колись квiтла.
На життя щасливе, весело – грайливе, на життя багате в материнськiй хатi.
В материнськiй хатi, прибранiй у квiти… самотою тужить ненька при рiдненьких дiтях.
Спiшiть до матерi, сини
Спiшiть до матерi, сини, поцiлувати руки в синiх жилах, шануйте за життя, а не тодi, коли бере ii могила.
Квiтчайте матiр квiтами, коли вас грiють ii очi синьо, а не тодi, коли на лавi вiтряно… лежить матуся тихо й голосять квiти у руках у сина.
Тодi iм не доплакатись до мами. Спiшiть, коли iще жива i снить, й тримаеться за бiлий свiт синами – соколами.
Мрiялося
Матерi
А ще мрiялося весноньку ждану стрiчатимем,
І вона за рученьку вiзьме тебе,
Ласкою i сонечком квiтчатиме,
Та ще вистелить пiд нiженьки натомленi
Килими коштовнii, запахущi диво-самоцвiти, Аби сил набралися й серденько твое могло радiти…
Як же ти стомилася, мабуть, рiдненька,
Що в зиму вiдлинула вiд нас, пташечко маленька?! Узяла з собою лиш колядочку святу Рiздвяну, Дарувала нам навiки усмiшку кохану…
Наше сонечко
Ми ж Всевишньому молились,
І тебе просили, ненько, –
Не спiши вiд нас, рiдненька.
Ти, як квiточка, трималась, Вiдганяла злi морози
І над сили, i крiзь сльози.
Та у хату вдерлась люто
Прелиха страшна година, І вiдходить вiд родини найрiднiшая людина. Залишила нам у спадок
Усмiх нiжний, сонцесяйний Й доброту, й любов високу,
Нiжнiсть, ласку незвичайну…
Тиха ластiвко маленька,
Наше Сонечко тепленьке,
Вiдлетiла в мороз лютий – Серця нашi болем скутi…
Перевдягаемо неньку
Ми за давнiм звичаем
Тебе, матусю, перевдiли – Одяг твiй сусiдочцi хорошiй надiлили: Як його складали
Серцем i душею цiлували.
Тут нова сорочечка
В дрiбненьких квiточках бiлесенька,
Спiдничка темно-сiра, ненадiвана давно,
Зовсiм нова, гарнесенька,
Ще кофтина тепла бурячкова,
