Епоха слави і надії

Та i менi абсурдно читати, коли кажуть, що вченi вiдкрили новий знак Зодiаку. Астрологи, якi складають гороскопи, не вченi, не може бути доктора або кандидата астрологiчних наук. Як наука – iснуе тiльки астрономiя. Так, я вiрю в астрологiю, але називати це наукою не поспiшав би. Але нам потрiбна загадка. – Швидко написавши на папiрцi свою пропозицiю, Нiколас пiдштовхнув його до Ганни.

– Показ мiняе назву! – Урочисто заявив вiн. – На "Тринадцятий знак зодiаку". Дякую всiм за увагу.

Нiколас зiбрався було вiдкласти телефон у бiк, але, помiтивши число своiх пiдписникiв, здивовано вигнув брови. Не те щоб вiн рахував кожен десяток, але з часу його ефiру про знайдену колоду карт, кiлькiсть зросла з трьох мiльйонiв до чотирьох.

– Головне не засмучуйся через те, що ми пропустили того незнайомця, – вiн обiйняв Ганну за плечi. – Значить, нам не судилося зустрiтися з цiею людиною. Не вiшай носа, адже, як мовиться, треба бути вдячним: закритим дверям, запiзненню на автобус, заторам, стосункам, що закiнчилися i зруйнованим планам. Це захищае нас вiд того, що нам не призначене.

Глава 9

Санiтари понесли Пастиря на ношах. Слiдом за ними пiшли, приголомшенi побаченим, свсiди.

Лангре за звичкою дiстав з кишенi пачку цигарок, та так i тримав ii в руцi, оскiльки знаходився в примiщеннi, бiльш того – в чужому будинку. А ось Стажер мабуть не був обтяжений особливими моральними принципами, оскiльки без зайвих роздумiв затягнувся електронкою. Помiтивши невдоволений погляд Лангре, Стажер криво посмiхнувся:

– Маю право, – вiн знову смачно затягнувся.

"Що ж, – подумки зiтхнув комiсар. – Вiд недалекого розуму i вчинки недалекi".

Лангре не знав, як йшли справи в iнших мiстах, але в Парижi такi ось "ходячi паровози" викликали у населення значно бiльше невдоволення, нiж, наприклад, рокери чи байкери. Бiльшiсть людей негативно вiдносяться до тих же вегетарiанцiв або представникiв сексуальних меншин, саме через пропаганди iх способу життя. Лангре особисто плювати, що якiсь люди пiд покровом ночi вдаються до грiха мужолозтва у своему лiжку. Але коли цi чоловiки надiвають стринги поверх джинс i йдуть на демонстрацiю з плакатами, кричачи всiм, що вони не такi, як всi, i iм потрiбнi особливi права – ось це його вiдверто дратуе. З вейперами та ж сама iсторiя – нехай парять вдома. В своему нужнику, пiд ковдрою, де завгодно, але тiльки не при Лангре. Вiн був людиною старих поглядiв i вважав, що якщо i палити, то цигарки, або не палити взагалi, третього не дано.

Стажер видихнув кiлька кубометрiв щiльноi пари, чому Лангре скривив обличчя:

– Сподiваюся, ця мода швидко мине. – Гаразд, – махнув рукою Лангре. – Я на вулицю.

Вийшовши з пiд'iзду гуртожитку, комiсар опустився на ту ж лавку, де сидiли пiдлiтки, що пiдказали поверх, i закурив. Коли через хвилину до нього пiдiйшов Стажер, Лангре з клацанням, викинув недопалок до урни:

– Давай назад в лiкарню. Тут нам бiльше нiчого робити.

Стажер мовчки кивнув i вони неквапливою ходою попрямували вниз по вузькiй вуличцi.

– Тi хлопцi виявилися непоганими, хоч i живуть в такому районi. – Порушив мовчання Стефан. – Зараз надто багато рiзних угрупувань, ростуть, як гриби пiсля дощу. Не уявляю, як з цим боротися.

– Мене бiльше турбуе, що насильство все частiше стае засобом самовираження, що переступае всi прийнятi в цивiлiзованому суспiльствi межi, – похитав головою Лангре. – В передмiстях багато ворогуючих банд, iнодi iх розбирання зовсiм виходять з-пiд контролю.

– Там щось вiдбуваеться, переглянувшись, вони кинулися у бiк шуму.

Бiля ворiт лiкарнi творилася суща нерозбериха: мiсцева охорона в чотири руки утримувала чоловiка, який щосили чинив опiр, намагаючись одягнути на того кайданки. Бiля нiг бешкетника лежав якийсь металевий предмет. Втiм, чисельна перевага швидко взяла верх, i хулiгана все ж упакували. Пiдiйшовши ближче, Лангре упiзнав в ньому члена iз угрупування "Атлантико".

– Це все неспроста! – Вигукнув Лангре, схвильовано озирнувшись на Стажера. – Я до Крамера, ти за машиною!

Комiсар з всiх нiг помчав в палату до Алекса, але його гiршi побоювання пiдтвердилися, чуття не пiдвело – Крамера там не виявилося. Не зменшуючи темпу, вiн кинувся до заднього двору.

Не жалiючи свiй новенький Рено, Стажер рiзко вивернув кермо, перекривши дорогу виiжджаючому автомобiлю, вийшов з машини, цiлячись у водiя.

– "Сiм'янин", – скривився Лангре. – Дiзнавшись в ньому зниклого.

Ватажок "Атлантико" вийшов з машини з пiднятими руками:

– Я без зброi, ти ж знаеш, Лангре, – звернувся вiн до комiсара.

– Знаю, – кивнув той. – Зброя – не твiй метод.

– Я не збирався його вбивати, – Сiм'янин кивнув у бiк своеi машини. – Менi просто треба, щоб у понедiлок вiн не потрапив до суду.

– В нього щось е на тебе? – Пiдкинув брови Лангре.

– Можливо, – ухильно вiдповiв Сiм'янин.

– Що сталося п'ятнадцять рокiв тому? Розповiси? – Схрестивши руки на грудях, запитав Лангре.

– Не твоя справа, – крiзь зуби процiдив Сiм'янин.

– Я можу допомогти, термiн давностi вже збiг.

– Нi, – мотнув головою Сiм'янин. – В мене своi методи.

– Не варто цього робити, – завiрив його Лангре. – Пiвроку тому Крамер вбив свою сiм'ю, але вас не видав.

– "Нас"? – Здивовано перепитав Сiм'янин.

– Інших, якi також отримали картини, пiдписанi його iм'ям. Але малював iх не вiн.

– Як таке можливе? – Недовiрливо округлив очi Сiм'янин.

– Хтось iнший дуже успiшно ховаеться за iм'ям Алекса Крамера, – пояснив Лангре.

– Що тут вiдбуваеться?! – Обурено вигукнув головлiкар, що пiдiйшов в компанii декiлькох мiцно складених санiтарiв. – Крамер важкий пацiент! – Вiдкривши заднi дверi машини, лiкар сплескав руками. Стан пацiента став ще гiрший – той втратив останнiй розум.

Стажер сховав пiстолет, Сiм'янин дещо розслабився i пiдпалив цигарку.

– Нам доведеться вас затримати, – сказав йому Стажер, потягнувшись до кайданкiв, що висiли за поясом. – Викрадення людини i таке iнше…

Сiм'янин не звернув на нього рiвно нiякоi уваги, лише питально подивився на Лангре.

– Прибери кайданки, хлоп'я. – Кивнув комiсар Стажеровi. – Нам треба розiбратися, що за чортiвня робиться, хто насправдi малюе картини i пише записки iз погрозами.

– Але ж вiн злочинець! – Обурено вигукнув Стефан.

– Зараз не до цього, – заперечив Лангре. – Станеться в рази бiльше злочинiв, якщо ти зараз заарештуеш главу клану "Атлантико". Почнеться справжня вiйна за подiл Парижу.

Стажер опустив погляд, зрозумiвши, що Лангре у черговий раз виявився правий.

– Затримай того, хто вiдволiкав охорону, – прихильно запропонував комiсар. – Буде тобi перша справа для початку кар'ери. Далi нехай iм займаються адвокати "Атлантико".

Сiм'янин схвально гмикнув на цi слова.

– Я зрозумiв, що ти не хочеш розповiдати про те, що сталося п'ятнадцять рокiв тому i про те, що вас всiх зв'язуе, – звернувся до нього Лангре. – Але все одно подумай над цим. Помирають люди, не пройшло i години, як я дiстав з петлi одного з "ваших". Лiкарю, – вiдразу за першою пiдкурив другу цигарку i окликнув завiдувача Лангре. – Скажiть, будь ласка, Алекс Крамер осудний? Суд прийме його заяви?

– Боже збав, авжеж нi! – Сплескав руками лiкар. – В мене в кабiнетi е вся особлива характеристика картини психогенного стану Крамера. Пацiент з тих, хто вчинив "втечу в хворобу", – помiтивши здивований погляд Лангре, вiн пояснив: