Епоха слави і надії

– Шампанське. – Несподiвано заявив Нiколас. – В разi чого, скажеш, що трохи перебрала з шампанським. Нехай краще думають, що ти не вмiеш пити, чим, що ти не вмiеш ходити на пiдборах, – вони переглянулися i дзвiнко, весело розсмiялися.

Тим часом, автомобiль плавно зупинився бiля входу в ресторан, де повиннi були вiдбутися святкування дня народження мiсцевого шейха i перший показ мод Ганни. На вулицi юрбилися сотнi людей – журналiсти, що бажали привiтати та висловити повагу шейховi i просто вуличнi роззяви. Вони стояли вздовж червоноi дорiжки, за умовними обгороджуваннями з тонкоi бордовоi стрiчки, що крiпилася до позолочених низьких стовпчикiв. Втiм люди, що штовхалися лiктями i намагалися пробитися до перших рядiв, не порушували межi i не заважали гостям, що прибували.

Бiльшiсть запрошених вже знаходилися в серединi будiвлi i лише одиницi, такi, що запiзнилися, як Нiколас з Ганною, чинно ступали по червонiй дорiжцi пiд яскравими спалахами фотоапаратiв, жадiбних до новин i знаменитих осiб, журналiстiв. Інодi вони зупинялися попозувати на камеру або нашвидку вiдповiсти на кiлька з сотнi питань, що сипалися з всiх бокiв.

– Ну що? Ходiмо?

Ганна, зробивши глибокий вдих i трохи заспокоiвшись, згiдно кивнула.

Вийшовши з автомобiля першим, Нiколас подав iй руку i тихо прошепотiв на вухо:

– Не бiйся. Якщо щось, я поруч.

І iх приголомшило гулом голосiв, смiху i музики, що доносилися з будiвлi. Ледве вони пiднялися на лiфтi на самий верхнiй поверх, як Нiколаса i Ганну одразу перехопили кiлька охоронцiв i провели до шейха. Вони обмiнялися з ним теплими вiтаннями, нiби старi друзi або хорошi знайомi.

Нiколас простяг шейховi, заздалегiдь пiдготовлений подарунок, загорнутий в гарну упаковку – ловець снiв, якого вiн зробив спецiально для iменинника. Той, як його прихильник, буквально свiтився вiд радостi i хвалився друзям, тим, що сам Нiколас Романов пiдготував для нього единий i унiкальний в своему родi предмет. Враховуючи, що за життевих обставин, що склалися, Нiколас давненько закинув цю справу i нi за якi грошi не брав замовлення, подарунок був ще цiннiшим.

– Нiколас! Скажiть пару слiв для iнтерв'ю. – Перекрикуючи гул голосiв, звернулася до нього журналiстка, що проштовхнулася через натовп.

– Звичайно, – широко посмiхнувся Нiколас.

– Ви вiдома людина i останнiм часом, армiю ваших фанаток, все бiльше цiкавить питання – невже в вас хтось з'явився?

– Є одна дiвчина, – пiдморгнув Нiколас. – Я зустрiв ii на фанзустрiчi, не знав ii iм’я, тому що була суматоха з автографами, i я бачив ii тiльки один раз, але закохався вiдразу, – на цих словах Нiколас сумно опустив погляд, при цьому марно намагаючись приховати губи, що розповзалися в пустотливiй посмiшцi. – А тепер прошу мене вибачити.

Залишивши журналiстку, Нiколас ледве стримав гучний веселий смiх. Треба буде послухати завтрашнi новини.

Помiтивши трохи вдалинi органiзатора iх сьогоднiшнього показу, Нiколас пiдхопив Ганну за лiкоть i спiшно повiв через натовп.

– Вечiр добрий, – привiтався вiн. – Як у нас справи?

– Насправдi все дуже погано, мiстер Романов, – признався органiзатор, скрушно похитавши головою. – Сьогоднi на початку шоу випустили ефектну хмару диму. Тепер подiум неймовiрно слизький i травмонебезпечний. Про це з жахом повiдомили моделi, що повернулися за кулiси. І я прямо перед виходом став ножицями рiзати пiдошви туфель дiвчат так, щоб вони стали рифленi, через моi руки пройшло багато пар взуття. Нiхто не впав, але долоню я поранив дуже сильно i проводити показ далi тут неможливо.

– Ганна, – Нiколас пiдштовхнув дiвчину у бiк гримерки. – Зараз вiд тебе потрiбно тiльки одне – бути чарiвною. Переодягнешся в сукню для показу? Я все залагоджу.

Пробравшись до сцени, Нiколас окинув поглядом повний зал людей. Помiтивши знайоме обличчя Едварда, вiн зустрiвся з ним очима. Той кивнув йому, повiльно дiстав з – за пазухи щось маленьке i кругле. Придивившись, Нiколас впiзнав в предметi ручну гранату.

Нiколас набрав номер полiцii :

– Я Нiколас Романов, зараз знаходжуся на показi моди, в ресторанi "ХХ". Тут знаходяться озброенi злочинцi з гранатою, якi органiзували викрадення людини в Петербурзi.

– Приносимо своi вибачення, але поблизу до вас немае жодноi патрульноi машини. Як тiльки хтось звiльниться – ми його той же час до вас вiдправимо.

В ресторанi, серед сотень людей, двое чоловiкiв пильно дивилися один на одного, ось тiльки один iз них тримав гранату.

Зрозумiло, що така вiдповiдь Нiколаса не задовольнила, i вiн знову передзвонив в полiцiю.

– Все, можете не приiжджати – я iх всiх перестрiляв.

Едвард повiльно скосив погляд убiк, натякаючи Нiколасу туди подивитися. Нiколас непомiтно повернув голову i завмер. Аж надто багато знайомих осiб опинилося у залi на iншому кiнцi планети. Двое громил i водiй таксi, що викрали Ганну, були тут як тут. По спинi пройшовся холодок – один з них стискав у руцi зброю. Вiн знову подивився на Едварда, i тiло буквально пробило струмом, як вiн вiдразу не здогадався? Чому не зiставив всi факти? Зараз же пазл зiбрався, вiн побачив картину цiлком, наскiльки масштабною i продуманою була гра.

Мабуть, Нiколас дiйсно був слiпим, якщо вiдразу не помiтив, наскiльки схожi риси обличчя були в Ганни i Едварда. Батько i дочка? Вони буквально пiдчепили його на вудку обманку про сон Ганнi, а потiм i про людину з Тауреда, якоi, тепер Нiколас був впевнений, взагалi нiколи i не iснувало. Все заради розгадки картковоi колоди? Вони дiйсно сподiвалися вiдшукати елiксир безсмертя, через хворобу Ганни, щоб врятувати ii? Нiколас не вiдчував злостi, швидше здивування. Вiн мав величезне-величезне бажання допомогти, надiю на те, що елiксир дiйсно iснуе в цьому свiтi, i вони з Ганною ще отримають свое "довго i щасливо".

Краем ока, помiтивши Ганну, що пiдiйшла до нього, Нiколас обернувся до неi обличчям.

– Я нiколи не брешу, тому що нiкого не боюся. Але я розумiю твiй обман, розумiю твiй страх. Але менi… Ти не повинна боятися бути чесною зi мною. Я все зрозумiю i прийму. Добре?

– Що? – Здивовано запитала дiвчина. – Про що ти?

– Там, – Нiколас кивнув головою у бiк залу, – твiй батько з гранатою та знайома трiiця викрадачiв. З подiумом проблеми, але все вирiшу. Ти довiряеш менi?

Шейх подивився на ситуацiю, що вiдбувалася, i запитав:

– Нiколас, мiй друг, ти завжди можеш на мене розраховувати. Чим я можу допомогти?

Думки в головi Ловця Снiв : "Якщо вiдчуваеш, що це твое – нiкого не слухай. Ризикуй". Вiн подивився на Ганну. Вона розгубилася. Йому треба було щось зробити.

– Роззувайся.

Ганна не стала запитувати. Швидко роззувшись, вона пiдхопила туфлi i подивилася на Нiколаса, чекаючи подальших вказiвок.

– А тепер… – Вiн взяв ii за руку. – Бiжимо!

І вони помчали з всiх нiг до дверей, над якими свiтилася табличка "службовий вихiд". Лиходii кинулися за ними.

Охоронець, що помiтив гонитву, зробив крок услiд, намацуючи рукоятку пiстолета.

– Нi, – помахом руки зупинив його шейх. – Романов сам впораеться.

Нiколас заблокував дверi шваброю, що пiдвернулася йому пiд руку :

– Це iх ненадовго затримае.

Вони кинулися вниз по сходинках, тим часом Нiколас примудрився на бiгу пiдключитися до прямого ефiру.

– Банда! Показ переноситься прямо до центру Стамбулу. Менi потрiбна допомога! Доки я займаюся пошуками елiксиру безсмертя Амрiти, допоможiть з показом! Менi треба тринадцять чорних мерседесiв, якi прямо зараз заберуть моделей з ресторану "ХХ". Показ пройде на дахах машин, на центральнiй вулицi. Я подумав, що буде незаконно приховати вiд вас такий показ в стiнах ресторану. Чекатимемо вас!

– Боже, – Ганна переривчасто часто дихала, – який це поверх? Сходи неначе нескiнченнi!

– За мною.

Вибiгши за дверi, вони опинилися в торговому центрi, серед величезного натовпу. На сценi, розташованiй в центрi просторого холу, давала концерт незнайома група. Мабуть дуже популярна серед мiсцевого населення, судячи з кiлькостi людей, що зiбралися, i веселого ажiотажу. Озирнувшись, Нiколас висмикнув з тримача на стiнi невеликий вогнегасник.

– Навiщо тобi? – Ахнула Ганна.

– Нiхто не стане зупиняти людину з вогнегасником, – коротко пояснив вiн i потягнув дiвчину через натовп. Прямо зараз вона розумiе, що означае фраза "бути замiжньою" – знаходитися за чоловiком. Вiн бiг крiзь людей немов хвилерiз i вiв ii за собою. – З дороги! Пропустiть! Термiново!

Вони прослизнули за кулiси.