Епоха слави і надії

На вулицi його вже чекав Стажер за кермом свого "Рено".

– Купив квитки? – Пристебнувши ремiнь безпеки, коротко запитав Лангре. Стажер тiльки кивнув. Вони iхали мовчки, кожен думаючи про свое.

Опинившись в аеропорту, Лангре насамперед пiдiйшов до екрану, де транслювався час вiдправлення i прибуття рейсiв. Трохи заспокоiвшись, оскiльки до iх лiтака залишалося ще досить часу, комiсар вирушив в одну iз закусочних скоротати хвилини i вiдвернути себе вiд переживань перед першим в життi польотом. Шматок в горло не лiз, тому вiн обiйшовся лимонадом, який, до речi, коштував невиправдано дорого.

Час за переглядом новин, по телевiзору у кафе, промайнув, як одна мить. І ось Лангре вже сiдав на свое мiсце поряд iз Стажером, кидаючи схвильованi погляди у iлюмiнатор. Летiти треба було три з половиною години, i комiсар вже починав шкодувати, що не прихопив з собою заспокiйливе або, на крайнiй випадок, легке снодiйне. Помiтивши його стан, Стажер запитав:

– Боiтеся? Боiтеся смертi?

– Боюся, – кивнув Лангре. – Особливо зараз. Не довiряю лiтакам, передчуваю, що всю дорогу буду тiльки i думати про те, що "Не готовий помирати". Хоча хто з людей взагалi готовий? Я боюся смертi, оскiльки не знаю, що за нею, за тiею межею. Тому треба свое життя будувати так, щоб не боятися Кiстлявоi. Щодня робити благi справи, щось корисне, щодня завойовувати, заслуговувати собi мiсце, скажiмо, заробляти собi мiсце в раю. Тому, якщо тобi страшно, значить, тобi ще треба працювати.

Лангре прикрив очi, коли вони злетiли i вiдкрив iх тiльки через пару хвилин, почув питання стюардеси. Та запитувала, чи е на борту полiцейськi.

– Ти йди, – Лангре махнув рукою Стажеровi. – Я вже на пенсii.

Щоб не хвилювати пасажирiв, стюардеса вiдвела Стажера у вiдсiк для працiвникiв:

– В пасажирки вкрали сумочку, – схвильовано сказала вона. – В нiй документи, грошi, iгрова приставка. Вона засмутилася i закрилася в туалетi, дуже переживае, як i ii батько, який нас повiдомив про подiю.

– Давай сюди свою дудку, – гмикнули за спиною Стажера. Той обернувся через плече, анiтрохи не здивувавшись, що Лангре не змiг "всидiти на пенсii" довше за п'ять хвилин.

Взявши протягнуту Стажером електронку, Лангре сiв навпочiпки перед замкнутими дверима вбиральнi. Зробивши кiлька глибоких затягувань, вiн випустив густий дим в замочну щiлину. Дверi тут же вiдкрилися, з кабiнки вийшла заплакана дiвчина i, знайшовши поглядом свого схвильованого батька, кинулася в його обiйми.

– Скажу вiдразу, – Лангре перевiв погляд з батька дiвчини на стюардесу. – Зараз безглуздо пiднiмати панiку – в лiтаку знайти злодiя майже нереально. Пiсля посадки зможемо вичислити нашого злочинця. А доки просто заспокойтеся, випийте чаю та вiзьмiть себе в руки.

Лангре i Стажер повернулися на своi мiсця, трохи схвильованi. Комiсар похитав головою:

– Сьогоднi вже нiхто з впевненiстю не може стверджувати, що знае, що насправдi вiдбуваеться в свiтi. З'явилося багато теорiй тих, що суперечать одна iншiй. Невже е таемний уряд, який органiзовуе всi вiйни i бiди? – Вiн зробив ковток води з невеликоi пляшки. Чергова хвиля скандалiв проти сера Альприма почалася минулого року. І повинна була закiнчитися для нього дуже сумно. Йому повиннi були пред'явити докази, спростувати якi вiн був би вже не в силах.

– Йому б нiхто не допомiг? – Запитав Стажер.

– Йому загрожував довiчний термiн. Полiцiя Монмартра працювала швидко i жорстко. Вони розумiли, що його могли прибрати в будь – який момент, щоб вiн не встиг розкрити iншi iмена. Але завдяки наполегливiй роботi, полiцiя змогла вийти на мiсцезнаходження Братства Дев'яти Невiдомих. Побоювання полiцii пiдтвердилися, i сера Альприма прибрали. Проте спецслужбам вдалося з'ясувати одну адресу. Мiсце, де зберiгаеться елiксир безсмертя, – вiдповiв комiсар, вiдкинувшись на спинку крiсла.

– Виходить, що скоро цю справу можна буде вважати закритою? Коли вiдшукаеться елiксир?

– Взагалi, полiцiя розворушила це ‘’осине гнiздо’’ i оголосила полювання на всiх, хто брав участь в злочиннiй дiяльностi. Якщо звернутися до даних, то можна побачити, що в Італii спостерiгалося, щось схоже на землетрус. Насправдi, це вiйськовi знищували бункери та тунелi, що належали Таемному Братству.

– Це правда? – Засумнiвався Стажер.

Лангре тихо розсмiявся:

– Звичайно ж нi. Елiксир – всього лише казка. Як i таемнi Братства.

– Я майже вам повiрив, – пирхнув Стажер. – Адже людям потрiбнi i казки i таемницi.

– Надiя людям потрiбна. Слава потрiбна людям, – Лангре провiв рукою по волоссю.

– Епоха слави i надii, – задумливо протягнув Стажер.

– Слава, за допомогою якоi, можна набути безсмертя i надiя, яка дае нам сили шукати цю славу. Надiя стати щасливим або багатим. Надiя, що кохана людина не помре. Надiя жити вiчно. Вона бувае рiзна.

– Надiя – синонiм вiри? Як вважаете? – З цiкавiстю запитав Стажер.

– Звичайно. І чим швидше ти це зрозумiеш, тим легше тобi буде жити.

На цьому вони замовкли на деякий час. Стажер занурився у телефон, щось захоплено читаючи, а Лангре, нарештi розслабився, заколисаний шумом двигуна.

– Щодо показу Ганни, – трохи почекавши подав голос Стажер. – Я зрозумiв, що менi нагадав дизайн ii одягу. Занадто вже схоже на картини рептилоiдiв, особливо тринадцяте вбрання, – вiн повернув свiй телефон екраном до комiсара. – Їi батько так само буде присутнiм на показi, зараз вiн летить з Москви до Стамбулу. Як вважаете, варто з ним поговорити?

Взагалi останнiм часом у нього досить насичене подорожами життя. Лондон – Францiя, потiм Москва, тепер ось до Стамбулу вирушив.

– Довiдайся, хто лiтав з ним. Можливо, знайдеш збiги, – Лангре задумливо стиснув губи. – Хоча, я майже впевнений, що знайдеш.

– Хвилину, – Стажер знову втупився в екран мобiльного. – В мене е доступ до спискiв пасажирiв. Зараз зажену через фiльтр. Так, е три прiзвища. Вони всi французи. Ви знову виявилися правi.

– Тепер потрiбнi iх фотографii.

– Я тут погортав сторiнку деякого Нiколаса Романова. Що iх зв'язуе з Шиян? – Спохмурнiв Стажер. – Вони разом в прямому ефiрi шукають елiксир безсмертя.

– На показi мод все i дiзнаемося, трохи чекати залишилося, – знизав плечима Лангре.

– Нарештi ми зловимо цього художника, – Стажер стиснув руки у кулаки.

Лангре кивнув стюардесi i попросив принести трохи вiскi. Наступнi три години польоту вiн повiльно цiдив мiцний обпалюючий напiй, проводжаючи похмурим поглядом пасажирiв, що проходили повз. Врештi-решт, Стажер не витримав i запитав:

– Ну що? Вже знаете, хто злодiй?

– Пiдлiток з рюкзаком "Саймон", – гмикнув Лангре.

– О, у мене в шкiльнi роки було таке прiзвисько. Я займався боксом, i завжди мiг за себе постояти. – Стажер пiдкинув брови. – І як ви дiзналися?

– Спочатку я подумав, що злодiй пiде до вбиральнi, щоб там оглянути вкрадене, дiзнатися, за що взагалi ризикуе. До вбиральнi ходило п'ятнадцять чоловiк – пенсiонери, i матусi з дiтьми. Серед них не було пiдозрюваного, оскiльки наш злодiй розкусив мiй план i не пiшов перевiряти. Але вiн теж стежив за проходом до туалету, як i я.

– Злодiй не здогадався, що у вас е план "Б". Дуже розумно. Можна його брати?

– Фас, Симон! – Усмiхнувся Лангре.

– Саймон! – Виправив його Стажер i одразу пiднявся зi свого мiсця, широко посмiхаючись, пiдiйшов до хлопчини.

Той перелякано сiпнувся, але дiватися було нiкуди. Комiсар простежив за тим, як злодiй протягнув сумку Стажеровi, а потiм похнюплено опустився назад у свое крiсло, чекаючи посадки i подальших розглядiв.

– Я тут знайшов дещо цiкаве, – Стажер протягнув свiй мобiльний комiсаровi. – Репортаж на росiйськiй, але е французькi субтитри. Раджу вам подивитися.

Лангре зацiкавлено пожував губу i, надiвши навушники, подивився в екран телефону.

– Автомобiль таксi Hyundai Solaris, в якому знаходився Нiколас Романов, вiн же Ловець Снiв, зупинився на свiтлофорi, – стоячи на узбiччi траси, заговорила ведуча новин. – До нього пiд'iхав iнший автомобiль, з якого вишли двое невiдомих в масках i зробили кiлька пострiлiв, а потiм розбили скло заднiх дверей. Зловмисники побили Романова i викрали пасажирку Ганну Шиян. Водiй таксi виявився спiльником. Пограбування, згвалтування, викрадення i навiть сексуальне рабство – так може закiнчитися звичайна поiздка в таксi.

Для розшуку i затримання зловмисникiв введений план "Перехоплення". На мiсцi подii працюе слiдче – оперативна група. Тепер кiлька слiв постраждалому Ловцевi снiв, – ведуча протягнула мiкрофон трохи збитому з пантелику, збентеженому Нiколасу.