Епоха слави і надії

– Так, на великий жаль, – Марта промокнула частина малюнка серветкою.

– Але едине, що спiвпадае з Бiблiею це те, що з дванадцяти до тридцяти трьох рокiв не описано життя Христа… Але вiн десь, же був весь цей час, а повернувся вже iз навчаннями, якi дуже схожi на буддiйськi писання, – сам собi вiдповiв Нiколас. – І те, що Ісус був розiпнутий пiд час царювання римського iмператора Тиберiя, це вказано також у Бiблii, дивнi збiги, згоден…

– В Ісуса ж був план захопити царство свого батька Цезаря, яке в нього викрав Октавiан, тiльки захопити не зброею i силою, а створенням новоi релiгii. В принципi, Бiблiя те ж саме i пише, тiльки Бiблiя говорить про царство небесне – Боже, але ми ж знаемо, що Цезар проголосив себе Богом, – Марта знову схилилася над чоловiком, акуратно виводячи чергову лiнiю на його шкiрi. – Цезарiон i його учнi створили Новий заповiт – релiгiю рабськоi любовi.

Втiм, зерна потрапили в сприятливий грунт – зараз християнство одна зi свiтових релiгiй. Вiра е вiра. Вона не вимагае доказiв. Для кого тодi написана ця iнформацiя? Може бути для майбутнiх поколiнь, а може для тих, хто цiкавиться тим, як же все було насправдi.

– Та Бог не мiг обiцяти евреям владу над всiм свiтом, – Нiколас похитав головою. – Бог хотiв завжди, щоб на землi вiдновилося всесвiтне Братство. Щоб жоден народ нiколи не керував iншим, а тим бiльше, щоб один народ керував всiм свiтом. Як сказав Ісус Христос, "Легше верблюдовi пролiзти в голкове вушко, чим багатому потрапити в Царство Небесне". Тодi багатi, з часом, самi повернуть все народу, – Нiколас пiднявся iз стiльця. – Даруйте, Марто, нам пора. – Нiколас трохи схилив голову, на знак вдячностi. – Ви дiйсно допомогли, дякую.

Коли вони вийшли з робочого кабiнету, Нiколас пiдключився до ефiру:

– Банда! Таемниця Цезаря – його син, якого вiн офiцiйно не визнав. І це буде наступна наша зупинка, – в цей час задзвонив телефон Ганни, але вона скинула дзвiнок, потiм другий i третiй. Нiколас питально подивився на неi, на що дiвчина знизала плечима i одними губами прошепотiла "не хочу тобi заважати". – Нагадую, що завтра в самому центрi Стамбула вiдбудеться показ моди "Тринадцятий знак зодiаку". Там Алекс Крамер особисто подаруе Ганнi свою нову картину.

Закiнчивши короткий ефiр, Нiколас притримав Ганнi дверi, i вони вийшли на холодне повiтря, тому дiвчина мимоволi зiщулилася.

– Дзвонив хтось важливий? – Запитав Нiколас.

– Нi, просто говорити нi з ким не хочеться, – знизала плечима Ганна.

– Розмови. – Тихо сказав Нiколас, дивлячись кудись убiк. – Дивна це все ж таки рiч. Можна обмiнятися мiльйонами слiв i не сказати головного. А можна мовчки дивитися в очi i повiдати про все. Зараз у мене в головi одне питання: хто я для тебе?

– До чого це? – Здивовано запитала дiвчина, на що Нiколас, протягнув iй свiй мобiльний.

Вiн ввiмкнув кнопку вiдтворення вiдео i вiдiйшов убiк на пару крокiв, не зводячи з Ганни погляду. Нiколас знав, що вона зараз там побачить. Те, що i вiн бiля пiвгодини назад. Вiдео йому прислав кладовищенський сторож, а на ньому деякий Едвард Смiт з Інтерполу, та сама людина, що познайомила його з Ганною, розкопував могилу, де "покоiлася" нога досить вiдомого сера Альприма i вивуджував звiдти колоду карт.

Вiн був не один – у компанii ще кiлькох чоловiкiв зi свiтловiдбиваючими значками на куртках, якi нещасний переляканий сторож свого часу прийняв за "мiстичнi кулi".

– Ти пов'язана з ним, – Нiколас кивнув на мобiльний, де у цей момент Едвард Смiт, якраз простягав колоду одному зi своiх пiдручних. – Ви манiпулювали мною i, знаеш, я як i ранiше, бажаю тобi щастя, але з цiеi хвилини я вмиваю руки. Бiльше на мене не розраховуй.

Ганна стиснула губи, трохи тремтячою рукою, протягнула Нiколасу його мобiльний. І опустила погляд вниз, боячись дивитися йому в очi.

– Я знаю бiльше, нiж ви думаете, просто мовчав.

– Ти… – Дiвчина судорожно видихнула. – Ти все зрозумiв ще ранiше?

– Звичайно. Ти сказала, що не впiзнаеш чоловiка з Тауреда. В наших снах ми часто бачимо незнайомцiв, але поняття не маемо про те, що наша свiдомiсть не придумуе iх образи. Це обличчя реальних людей, тих, кого ми бачили на протязi життя, але не запам'ятали. А це означае, що якщо ти бачила увi снi свое майбутне, то i обличчя чоловiка ти теж би бачила. Тобто впiзнала би його, – Нiколас гiрко усмiхнувся. – А ще я впевнений, що в готельному номерi ти сама пiдсунула менi колоду карт, оскiльки ви не знали, що з ними робити.

Вам потрiбнi моi зв'язки, моя Банда, щоб розгадати, що робити з картами. Людина менше за все схожа на себе, коли говорить вiд свого iменi. Дайте iй маску, i вона розповiсть усю правду. Так от, я дозволив тобi ходити в тiй масцi, яку ти вибрала для себе сама.

– Знаеш, ти був у моему списку, заслуговуючих довiри, список цей дуже короткий. – Ганна, нарештi подивилася йому прямо в очi.

– Було i було. Переживу, забуду. Цей свiт дуже рано мене розчарував. Я без тебе не помру, житиму, як ранiше, – Нiколас слизнув по дiвчинi байдужим поглядом, хоча в серединi все переверталося. Їй вiн мiг брехати скiльки завгодно, але, на жаль собi не виходило.

Вiн розблоковував телефон i через додаток викликав таксi.

– Ти куди? – Ганна зробила крок було вперед, нiби хотiла затримати його, але завмерла на мiсцi.

– Поiду назад в Рiо – де -Ташкенто, – це був його перший жарт, сказаний без посмiшки.

Глава 19

Лангре квапливо йшов по коридору до свого кабiнету, бiля дверей якого, обличчям до стiни, стояв Стажер. Руки його були туго скутi кайданками, ноги широко розставленi, до того ж у нього конфiскували всi потенцiйно небезпечнi предмети, включаючи брючний ремiнь. Втiм, все могло бути i гiрше – Стажеровi ще повезло, що його не вклали на пiдлогу в "позi зiрки". Це в прокуратурi могли бути послаблення в виглядi зняття кайданкiв, дозволу сiсти на стiлець, походити коридором та iнше.

А ось конвой завжди дiяв чiтко по iнструкцii, i часто це давало результат. "Маски – шоу" розкололо багатьох злочинцiв. Через страх, що iх можуть побити, вони сходу зiзнавалися в всiх проступках.

Вiдкривши дверi у свiй кабiнет, Лангре пропустив Стажера уперед. Вiн розстiбнув кайданки своему колишньому напарниковi, поставив перед ним пляшку прохолодноi мiнералки i пiдштовхнув електронну цигарку, вилучену в Стажера конвоем. Лангре вважав, що навiть найнебезпечнiшого злочинця можна допитувати шанобливо – без загроз i принижень. Вiн вiрив, що iнформацiя здобута пiд тортурами, рiдко допомагае просунутися в розслiдуваннi – виннi i невиннi готовi сказати що завгодно, аби припинити муки.

Все так само мовчки, Лангре повiсив пальто на гачок, плавно опустився в крiсло i почав плескати себе по кишенях у пошуках цигарок. Намацавши в одному з них телефон Стажера, Лангре поклав його на стiл, поряд з попiльничкою. Запалили вони майже синхронно.

– Можеш подзвонити своiй дiвчинi, якщо хочеш.

– Я знаю про свое право на телефонний дзвiнок, – кивнув Стажер. – Проте в вас на мене нiчого немае.

– Слiдчий надасть тобi адвоката. Ти i сам знаеш, що допит без захисника вiдбутися не може. Швидше за все, адвокат схилятиме тебе до визнання провини, – Лангре випустив в стелю клуб густого диму. – Його послуги оплачуються Слiдчим комiтетом, так що, i танцювати вiн буде пiд iх дудку. "Пiдозрюваний мае право давати пояснення i свiдчення з приводу його пiдозри, або вiдмовитися вiд дачi пояснень i свiдчень". Пам'ятаеш про це?

– Лангре питально подивився на Стажера, на що той тiльки гмикнув, потiм кивнув.

Лангре важко зiтхнув, похитав головою i ввiмкнув старенький телевiзор, щоб хоч якось розбавити обстановку.

– "Затриманий пiдозрюваний художник, що писав картини рептилоiдiв", – на цих словах ведучого, Лангре додав гучнiсть. – "Вiдносно французького полiцейського розпочато розслiдування за пiдозрою до доведення до самогубства або до замаху на самогубство, шляхом загроз записками i страшними картинами. Мiнiстр збройних сил Францii пiдтвердив, що прокуратура почала розслiдування, але не повiдомляе iнших подробиць. Полiцейський був затриманий в Парижi i знаходиться пiд слiдством.

Як повiдомляе французька радiостанцiя "Europe 1", в полiцейського були родиннi зв'язки в Росii, i вiн вiльно говорить росiйською.

В цей момент задзвонив телефон Лангре, Стажер встиг помiтити iм'я того, хто дзвонить – "дорога" i з розумiнням посмiхнувся.

– Слухаю, – комiсар нахмурив брови.

– Ну що, мiй друг, все так, двадцять дев'ять "старих справ", га? – Запитали на тому кiнцi.

– Виходить, що так, – гмикнув Лангре.

– Менi теж шкода, що ти не дотяг до тридцятки, як хотiв. Але, сам бачиш, справа з картинами дуже заплутана, а у тебе часу немае.

– Так – так, – покивав комiсар. – Раз вже менi саме начальство дзвонить, хотiв дещо уточнити щодо художника. Саме, – погодився Лангре з питанням, що прозвучало. – Ага, ще рано. Добре. Вiдбiй.

Почувши усю розмову Стажер, майже вiдразу здогадався, що "дорога" зовсiм не дружина комiсара, а хтось iз товаришiв по службi. З його коротких: "ще рано", "треба час" вiн також зрозумiв, що Лангре просто тягне заради нього час. Стажер уважно подивився в очi комiсара. Невже вiрить? Правда хоче допомогти? Чи продовжуе вести якусь свою гру?

Нiби прочитавши його думки, Лангре сказав:

– Моею метою було встановити з тобою контакт, щоб ти вiдчув, що до тебе вiдносяться серйозно, твоi права – не лише пiдозрюваного, але й права звичайноi людини – поважають. Вiдповiдно до мого методу, я розпочав з того, що надав тобi право висловитися i пояснити свою позицiю.

Лангре дiйсно поводився професiйно i стримано, як наказано в статутi.

– Двадцять дев'ять "старих справ"? – Трохи помовчавши, запитав Стажер, ясно давши зрозумiти, що доки не хоче говорити про себе.

– Так, – кивнув Лангре, – саме стiльки злочинiв я розкрив. Для розслiдування серйозних справ, якi колись зайшли в безвихiдь, у нас, на Монмартрi, створена спецiальна слiдча група, яка так i називаеться: "Старi справи". Їi спiвробiтники знову i знову дослiджують речовi докази, вивчають тисячi сторiнок слiдчих справ, шукають щонайменшi зачiпки, обiрванi слiди, нестикування в свiдченнях свiдкiв. В нас на постiйнiй пiдставi дiе аналiтична група по розслiдуванню злочинiв, здiйснених у минулi роки.

Незважаючи на неочевидний характер злочинiв, якi не вдавалося розкрити багато рокiв, слiдчi ведуть скрупульозну роботу по збору доказiв. В архiвах правоохоронних органiв сьогоднi знаходяться сотнi кримiнальних справ, доки не доведених до логiчного кiнця. По одних не встановленi виннi, фiгуранти, а в iнших вони сховалися вiд правосуддя, – Лангре незадоволено цокнув язиком. – Спецiально пiдiбранi для таких справ групи планомiрно вивчають кримiнальнi справи, перевiряють старi i новi версii. І роблять усе можливе, щоб зловити злочинця, адже, як всiм вiдомо, людина, що скоiла серйозний злочин одного разу, здатна зробити це знову.