Епоха слави і надії

– Менi подобаеться, – у цей момент задзвонив його телефон. За час, проведений з ним, Ганна вже знала, що ця мелодiя означае виклик по вiдеозв'язку. – Вибач, – коротко кинув Нiколас i вiдповiв на дзвiнок. – Доброi ночi. Чи у вас день?

– Ми з вами знаходимося в одному мiсцi, – посмiхнулася дiвчина по той бiк екрану. – Я стежу за вашими пригодами i знаю, що на даний момент ви зупинилися на Римськiй iмперii. Мiй дiдусь присвятив цьому все свое життя, а я виросла на iсторiях про Цезаря i знаю, як саме римський собор пов'язаний з християнством. Вважаю, я можу вам допомогти. Зараз вишлю адресу.

Дiвчина поклала трубку, Нiколас тим часом подивився на Ганну.

– Змiна маршруту? – Посмiхнулася вона.

– Так, – кивнув Нiколас i, окликнув водiя, продиктував йому нову адресу, що надiйшла по смс.

Вони опинилися в одному з центральних районiв Петербургу. Таксi висадило iх прямо навпроти напiвпiдвального примiщення з неоновою вивiскою з нехитрою назвою "У Марти". Судячи з картинки, вони прибули до тату-салону, а ще бiльш дивним здалося те, що звiдти доносилися гучна музика i смiх, нiби там повним ходом йшла якась вечiрка. Переглянувшись з Ганною, Нiколас ще раз перевiрив адресу, але нiякоi помилки не було.

– Ну, – Нiколас знизав плечима, – яка рiзниця – тату-салон або лапшична? Головне, що вони можуть нам допомогти.

Поряд з ними зупинився мопед. Знявши шолом, одягнений в кур'ерську форму молодий хлопець стомлено зiтхнув i потягнувся до коробок з пiцою.

– Дякую, – посмiхнувся Нiколас i пiдхопив невелику вежу з коробок, яких там було не менше десяти. – Далi я сам.

– Але, як же! – Здивовано заперечив хлопець. – Ви ж iще не розрахувалися.

– А, ви про Ловця Снiв, чули? – Пiдморгнув Нiколас i включив прямий ефiр:

– Банда! Зараз ми з вами станемо ще на крок ближче до розгадки Амрiти, елiксиру безсмертя. За смачною гарячою пiцою ми з Мартою поговоримо про Цезаря i його секрети, а спонсор нашоi вечерi… – Нiколас переклав камеру на кур'ера i його мопед. – Пiцерiя "Блокада". До зустрiчi, триматиму вас в курсi.

– Скiльки – скiльки чоловiк тiльки що було в ефiрi? – Приголомшено запитав хлопчина.

– Бiльше ста мiльйонiв, з Пiтера теж багато людей, так що ви отримали вiдмiнну рекламу, – пiдморгнув Нiколас.

– Да – ааа, дякую, а ви не могли б залишити автограф? – Кур'ер протягнув йому чек i Нiколас розмашисто розписався прямо поверх iнформацii про замовлення.

– Якщо я якось замовлю пiцу i кур'ером будеш не ти…

– Тодi я буду диспетчером, – розсмiявся Нiколас. – Що ж, ходiмо? – Перехопивши коробки зручнiше, вiн попрямував до салону. Дверi вiдкрилися прямо перед ним, назустрiч вийшла дiвчина, з якою Нiколас нещодавно спiлкувався по вiдеозв'язку.

– Вiтаю, я Марта. Дивилася ваш ефiр i побачила, що ви тут, вирiшила зустрiти. Це – до речi, мiй салон, – вона кивнула собi за спину. – Не могла сьогоднi призначити зустрiч у iншому мiсцi, в нас тут вечiрка.

– З якого випадку? – Ввiчливо поцiкавився Нiколас.

– Старi клiенти, – знизала плечима дiвчина. – Раз на рiк бронюють на нiч наш салон, обжираються пiцою i дивляться, як комусь з iх колег набивають тату. Всi вони працюють у бiблiотецi, – змовницьким голосом додала вона.

– Треба ж, – Нiколас пiдняв брови. – Це майже так само дивно, як i те, що ви володiете тату салоном.

– Багато хто дивуеться, – кивнула дiвчина. – Люди зазвичай чекають побачити якогось брутального хлопця, забитим з голови до нiг черепами i акулами. Але це ви ще не бачили моi роботи. Я будь-кому фору дам. Ой, ви проходьте, – спохопилася вона, вiдiйшовши убiк i притримавши дверi для Нiколаса, руки його були по колишньому зайнятi коробками.

Ледве вони ввiйшли, як досить рухливий i бадьорий старичок забрав у Нiколаса пiцу. Побачивши його обличчя, вiн округлив очi i iз словами "ох, менi нiхто не повiрить" втiк убiк людей, що стовпилися навколо столика iз закусками. Тим часом Марта скинула куртку, i Ганна побачила в неi на ключицi татуювання.

– Даруйте, а це боляче? – Запитала вона.

– Терпимо, – посмiхнулася Марта. – Правда, це залежить вiд того, в якому мiсцi робити.

– В Росii, а що? – Пiдморгнув Нiколас. Їх маленька компанiя дружно розсмiялася.

– Цих ластiвок, – Марта провела пальцями по ключицях, – я набивала ще в молодостi. Лiнii грубi, неякiснi, але я не шкодую. Завдяки безлiчi стилiв, ластiвки виграють. Вони не повторюються i в основному добре виглядають на тiлi. Ластiвки, якi летять зграею, часто можна побачити на зап'ястку або ключицi, як у мене.

Поки вони говорили, деякi з присутнiх гостей, впiзнавши Нiколаса, пiдходили привiтатися. Деякi ж навпаки демонстративно вiдверталися i продовжували займатися своiми справами.

– Є в мене iсторiя, яка швидше по вашiй частинi, Нiколас, – сумно посмiхнулася Марта. – Три роки тому я набила своiй кращiй подрузi рукав. Малювала ескiз за ii словами, вона говорила, що вiн iй наснився. Розбита машина, багато-багато вогню i на кистi руки вона попросила вибити дату i час, якi теж iй нiби приснилися. В березнi ii поховали. Аварiя. Вона вся обгорiла – пiзнали тiльки по тату, дата i час смертi спiвпали. Я досi не можу прийти до тями, – дiвчина похитала головою.

– Татуювання, як i сни – жест несвiдомого. Але бажання мiняються, а проба залишаеться. Бiльше за всiх вiд моди на татуювання виграе полiцiя. Наприклад, завдяки ним легше пiзнати тiло. – Нiколас подивився зi спiвчуттям на свою нову знайому.

– В моiй краiнi люди не звертають уваги на тату, але роботу знайти важко, особливо якщо це йде в парi з пiрсингом i дредами, – Марта жестом кликнула молодого хлопчину, що розносив напоi.

– Не можна судити про людину, таким чином, татуювання не е синонiмом поганоi поведiнки або недоброi людини. Знаете, як то кажуть, когось вчить книга, а когось життя, не судiть книгу з обкладинки, – Нiколас пiдхопив з пiдноса скляну пляшку "Кока – коли".

– Інодi, коли я бачу двадцятирiчних, повнiстю забитих татуюваннями, то думаю, коли ним буде рокiв по тридцять, чи залишиться у них взагалi вiльне мiсце, якщо захочеться зробити ще щось нове? – Задумливо сказала Ганна.

– Повiрте, – пiдморгнула iй Марта, – мiсце завжди знайдеться, було б бажання. А ви самi, якби вирiшилися, що набили б?

– Навiть не знаю, напевно, щось маленьке, – збентежено посмiхнулася Ганна. – Може, значок нескiнченностi на пальцi.

– Найчастiше такi символи набивають, коли приходять великими компанiями i хочуть зробити щось однакове. Коли я iм пропоную набити щось iнше, вони зазвичай дивляться на мене так, нiби я iм намагаюся штовхнути наркоту або що гiрше, – усмiхнулася Марта. – Нескiнченнiсть – найпопулярнiший знак. Загальноприйнятого осмислення, не iснуе, та i витвiр мистецтва зi знак нескiнченностi не зробити. Змiнюеться лише технiка. Нiчого проти не маю: якщо в вас одне татуювання, яке говорить свiту про то хто ви, то ви хочете, щоб це був символ нескiнченностi? Бiльшiсть вчених не в змозi осягнути нескiнченне, а молодi люди, якi приходять за цими татуюваннями i поготiв.

– Я вважаю, що татуювання не завжди повиннi мати значення, головне, щоб вони нас робили щасливими, – заперечив Нiколас.

Люди, якi перед цим пiдходили просто привiтатися, пiдiйшли в другий раз всi разом i, трохи бентежачись, попросили Нiколаса показати його татуювання. Той погодився, заздалегiдь попросив Ганну включити прямий ефiр i допомогти в зйомках.

– Зараз я володар тринадцяти татуювань. Мене часто, як ви зараз, просять iх показати i здебiльшого людям вони подобаються, – посмiхнувся Нiколас. – Для мене татуювання не мають якогось особливого сенсу. Ви прикрашаете свiй дiм красивими зображеннями, то чом би не прикрасити i свое тiло? Деякi пам'ятнi, – Нiколас кивнув на дати на своему тiлi – числа, коли загинули його батьки. – Деякi просто абстракцii.

– Хiба можна набивати щось просто так? – незадоволено пробурчав одягнений в пiджак iз твiду чоловiк.

– Можна, якщо хочеться. Мое тiло – мое дiло, – гмикнув Нiколас, i показав на спинi два великi iероглiфи.

– З iероглiфами треба бути вкрай обережними, – пiдтримала розмову Марта. – Поспiлкувавшись зi спецiалiстами перед сеансом, можна дiзнатися багато цiкавого. Наприклад, що одна неправильна паличка або неправильний нахил можуть змiнити весь сенс i значення. Але люди не бажають цього не чути. Ще – зараз мода на годинники на рiзних частинах тiла. Просто безумство якесь. Багато хто набивае в серединi них дати народження, що цiлком може iснувати i дуже символiчно.

– Гаразд, – Нiколас застебнув сорочку, – гадаю, всi встигли розглянути. Ми можемо поговорити про те, навiщо зiбралися? – Вiн подивився на Марту.

– Ходiмо, – дiвчина повела iх до робочого кабiнету, де на кушетцi ii вже чекав клiент. – "Veni, vidi, vici" з лiва на грудях, вiрно? – Запитала вона. Чоловiк кивнув, Марта взялася до роботи, а Нiколасу i Ганнi кивнула, щоб сiдали на вiльнi стiльцi поруч. – Я говорила, що виросла на оповiданнях дiдуся про Цезаря i Римську iмперiю.

Вважають, що Цезарiон був сином Юлiя Цезаря, але iстинних доказiв цьому нема, багато iсторикiв i досi сперечаються з цього питання. Цезар не бажав визнавати сина своiм, i ми майже нiчого не знали про нього до вбивства тирана. Клеопатра сама назвала сина. Історичнi факти вiдкривають нам, що останнiм фараоном Єгипту був Птолемей п'ятнадцятий, i звали його Цезарiон або маленький Цезар – син Клеопатри i Юлiя Цезаря. Клеопатра, пiд час церемонii в Александрii, назвала Цезарiона королем королiв, – пiд монотонний звук машинки почала свою розповiдь Марта.

– Проте пiсля вбивства Юлiя Цезаря, Клеопатра вимушена була Цезарiона сховати, i вона вирiшила вивезла його з Єгипту, побоюючись за його життя. Марiя з Бифiнii i Джосеф з Аримафеi, погодились взяти хлопчика з собою, та приедналися до каравану, що йшов в Індiю по шовковому. В буддiйському Монастирi Халонг, був знайдений рукопис, у якому розповiдалося про чотирнадцятирiчного пророка, що прийшов з маленькоi краiни зi сходу. І сталося це через п'ятсот рокiв пiсля народження Будди.

– Стривайте. – Нiколас подумки пiдрахував в головi. – Виходить… цей час i е – невiдомi роки життя Ісуса? Ісус вивчився читати буддiйськi рукописи, навчився медитацii i навчився зцiляти людей. І лише через сiмнадцять рокiв вiн залишив Індiю i прийшов у Єгипет.

– Саме так, – кивнула Марта.

– А Клеопатра, крiм Цезарiона, народила ще дiтей вiд римського полководця Марка Антонiя. Це були близнюки хлопчик i дiвчинка, i ще один хлопчик. Пiсля смертi батькiв всi трое виховувалися в будинку iмператора Октавiана з сином Октавiана Тиберiем i його сестрою Октавiею. Доньку свою Клеопатра назвала Селеною. Вона одружилася с королем Мавританii, i стала королевою. Ісус почав шукати своiх братiв i сестру, а коли знайшов, то сказав iм, що створивши нову релiгiю, вiн поверне собi владу. Брати i сестра вирiшили приеднатися до нього i запропонували йому свою допомогу. Селена вирiшила змiнити свое iм'я, замiнивши букву "с" на "магда". Так вона стала Магдалиною. Пiсля цього Ісус став проповiдувати своi вчення в Ізраiлi. Побував разом з Джозефом з Аримафеi на пiвднi Англii в Корнвилi, де теж проповiдував своi вчення серед друiдiв. Життя Ісуса пiсля дванадцяти рокiв оповите таемницею, аж до того моменту, коли вiн в тридцятирiчному вiцi заявив про себе, як проповiдник i чудотворець.

– Виходить, масони виконують заповiт Ісуса? На самому початку таемницi стоiть вiн? – Запитав Нiколас.