Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Альоша. Для мене, нi. Перш за все автомобiль, а потiм все iнше, iнакше я перестану себе поважати.

Наташа. Не розумiю я тебе.

Альоша. Потiм зрозумiеш. Менi зараз же треба переговорити з твоiми батьками. Втiм, з батьком розмовляти марна справа, бо вiн п’яний, а от з матiр’ю я поговорю.

Наташа. Альоша, я прошу тебе не роби цього.

Альоша. Нi, я так вирiшив, так i буде.

Наташа. Ну, залиш цю розмову хоч на потiм.

Альоша. Нi, тiльки сьогоднi бо завтра буде пiзно.

Наташа. Ти зовсiм хочеш зiпсувати менi свято.

Альоша Менi його уже зiпсували.

(Заходить мати).

Мати. Ви знову тут заховались, там гостi вас чекають. Наташа, що з тобою, ти плачеш? Що сталось?

Наташа. Нiчого не сталось, то менi щось в очi попало.

Мати. Наташа, менi, здаеться, що справа тут не тому. Ти щось приховуеш вiд мене?

Наташа. Нiчого я не приховую.

Мати. Альоша, що сталось мiж вами?

Альоша. Нiчого мiж нами не сталось.

Мати. Чому ж тодi Наташа плаче?

Альоша. Не знаю. Я тiльки сказав зауваження, що гостi подарували нам дуже непотрiбнi подарунки.

Мати. Альоша, що зробиш? Ми ж не можемо наказувати гостям, але ж це не причина, щоб зiпсувати свято. Пiшлите до гостей.

Альоша. Ідiть святкуйте, а я не пiду.

Мати. Чому?

Альоша. Тому що я замовив автомобiль, щоб його купити, але в мене не вистачае грошей, щоб купити його. Я надiявся, що гостi подарують менi потрiбну суму, але вони принесли менi такий непотрiб. Моi мрii не здiйснились. Я в розпачi.

Мати. Пiшлите, до гостей, а з грошима ми щось вирiшим. В крайному разi, вiзьмемо кредит.

Альоша. Менi цi грошi вже завтра потрiбнi будуть, iнакше мое замовлення лiквiдiрують.

Мати. Та що ж люди подумають?

Альоша. Це не мае значення. Ідiть самi до гостей, а я тут один побуду.

(Мати i Наташа виходять, через деякий час заходить Костя.)

Костя. Альоша, у нас наречену вкрали.

Альоша. Як вкрали, так i повернуть.

Костя. Альоша, що ти говориш? Це ж народний звичай. Ми повиннi знайти Наташа, i заплатити викуп викрадачам.

Альоша. У мене немае грошей.

Костя. Це ж зовсiм незначна сума, можна сказата суто символiчна сума.

Альоша. У мене немае навiть такоi суми.

Костя. Нiчого, зате у мене знайдеться така сума.

Альоша. Не треба i тобi тратити грошi?

Костя. Чому?

Альоша. Тому що ти краще вiддаси своi грошi менi, бо в мене не вистачае грошей для того, щоб викупити машину, яку я уже замовив на завтра.

Костя. Я тебе не розумiю. Яке вiдношення весiлля мае до купiвлi автомобiля.

Альоша. Саме пряме. Я надiявся, що менi гостi подарують суму, якоi менi не вистачае для купiвлi машини. А вони менi тут надарували богзнащо. Помилуйся, що менi надарували. Може тобi треба китайськi чайнi сервiзи, то забирай всi чотири, чи годинники може тобi треба, то бери iх аж дванадцять.

Костя. Дякую, менi досить i одного. Але попри все тобi можна позаздрити. Ти знайшов свою гавань. У тебе прекрасна дружина. Тепер ти будеш вiдчувати пiд ногами тверду землю. Заведеш свое хозяйство, будеш садити тут картошку та кавуни, розведеш багато курей та свиней.

Альоша. Я в свинарствi нiчого не розумiю. Правда, ранiше я пiдсовував знайомим свиню.

Костя. О, в цьому ти був справжнiй майстер. Памятаю, як в компот ти насипав солi, а в зубну пасту напхнув рiдкого мила, позвязував шнурки на ботиках.

Альоша. Тепер менi велику свиню пiдсунули.

Костя. Але ж ти сам хотiв женитись, говорив про кохання.

Альоша. Я ж не думав, що все буде не так, як я хотiв. Я ж хотiв купити машину i поiхати на нiй по Європi разом з Наташою.

Костя. Нiчого поiдеш трошки пiзнiше. Пiшли до нареченоi, не треба заставляти ii сумувати, особливо, в цей день.

Альоша. Нiчого з нею не зробиться. Почекае.

Костя. Я не розумiю тебе.

Альоша. Іди сам розберись з ними, а я ще тут побуду.

Костя. Альоша, я не можу сам iдти. Тим бiльше, що я в деякiй мiрi вiдповiдальний перед Наташою.