Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Автор

Владимир Михайлович Шарик

Жанр

Юмор и сатира

Год написания книги

2021

<< 1 ... 27 28 29 30 31 32 33 34 35 >>

На страницу:

Перейти

31 из 35

Настройки чтения

Размер шрифта

Высота строк

Поля

Костя. Я не можу цього говорити.

Наташа. Чому?

Костя. Тому що я поклявся.

Наташа. То невже то така страшна клятва?

Костя. Нi.

Наташа. То чому ж ти менi не можеш нiчого розказати, внести яснiсть в мою голову, бо я нiчого не розумiю, що вiдбуваеться, бо все вiдбуваеться зовсiм не так як я думала. Ця таемниця приховуе вiд мене щось таке важливе, без чого не можливо мое майбутне життя. То ж я прошу тебе скажи менi правду.

Костя. Я не можу.

Наташа. Але ж твое мовчання може згубити мое життя, невже твоя совiсть тодi може бути спокiйна.

Костя. Ти занадто все перебiльшуеш.

Наташа. Повiр менi, зовсiм нi. І тiльки ти можеш менi допомогти.

Костя. Хорошо, я скажу тобi все. Тiльки нехай це все залишиться мiж нами.

Наташа. Я нiкому не скажу.

Костя. Звичайно, Альоша, буде сердиться на мене, але ти, мабуть, маеш рацiю – не можна починати життя з неправди.

Наташа. Я ж дала слово, то Альоша не дiзнаеться.

Костя. Тут така справа, можна сказати делiкатна, я навiть не знаю як тобi сказати, як пояснити, щоб ти зрозумiла мене вiрно.

Наташа. Говори, як знаеш.

Костя. Розумiеш тi повiдомлення, якi писав до тебе Альоша, писав не вiн, а я.

Наташа. Як то?!

Костя. А так. я писав листа, а вiн вiдсилав iх тобi по Інтернету..

Наташа. Ти писав?..

Костя. Так.

Наташа. Але навiщо?

Костя. Я навiть не знаю чому, i коли це почалось. Льоша попросив мене написати до тебе листа в iнтернетi, бо знав, що я багато читаю, що я багато знаю, словом, людина цiкава i може зацiкавити iншу людину, тобто тебе i тому, попросив мене.

Наташа. То виходить я переписувалась з тобою.

Костя. Так.

Наташа. Це якийсь кошмар. Я нiчого не розумiю. Менi, здаеться, що свiт перевернувся з нiг на голову.

РОМАНС НАТАШІ

О, янгол мiй, втiшальник милий,

Фальшивий мiй божок добра,

Це ти зробив, щоб я любила –

Така була у тебе гра.

Тепер прийшов мене втiшати –

Це ти продовжуеш, либонь.

Словами граючи, вбивати

Мою зневажену любов.

О, де тепер знайду я раду.

Коли в очах стоiть туман,

О, де тепер шукати правду,

Коли навкруг самiй обман?

Я наче стала на дорогу

Серед отруйних орхiдей…

О, як тепер без вiри в Бога

Я буду вiрити в людей?

О, доле ти моя пiдступна,

Навiщо крилася в тiнi,

Користолюбна й перелюбна

У душу вкралася менi?

Чиi тепер врятують руки

Мов осмiяну фату,

Весiлля, схоже на розлуку,