Последний отзыв
Так получилось, что книга ко мне попала в тяжелый эмоциональный кризис и многое мне дала. Написано актуально, тут многих полезных вещей, никакого злоу...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2025.
✖
Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Костя. Я не можу цього говорити.
Наташа. Чому?
Костя. Тому що я поклявся.
Наташа. То невже то така страшна клятва?
Костя. Нi.
Наташа. То чому ж ти менi не можеш нiчого розказати, внести яснiсть в мою голову, бо я нiчого не розумiю, що вiдбуваеться, бо все вiдбуваеться зовсiм не так як я думала. Ця таемниця приховуе вiд мене щось таке важливе, без чого не можливо мое майбутне життя. То ж я прошу тебе скажи менi правду.
Костя. Я не можу.
Наташа. Але ж твое мовчання може згубити мое життя, невже твоя совiсть тодi може бути спокiйна.
Костя. Ти занадто все перебiльшуеш.
Наташа. Повiр менi, зовсiм нi. І тiльки ти можеш менi допомогти.
Костя. Хорошо, я скажу тобi все. Тiльки нехай це все залишиться мiж нами.
Наташа. Я нiкому не скажу.
Костя. Звичайно, Альоша, буде сердиться на мене, але ти, мабуть, маеш рацiю – не можна починати життя з неправди.
Наташа. Я ж дала слово, то Альоша не дiзнаеться.
Костя. Тут така справа, можна сказати делiкатна, я навiть не знаю як тобi сказати, як пояснити, щоб ти зрозумiла мене вiрно.
Наташа. Говори, як знаеш.
Костя. Розумiеш тi повiдомлення, якi писав до тебе Альоша, писав не вiн, а я.
Наташа. Як то?!
Костя. А так. я писав листа, а вiн вiдсилав iх тобi по Інтернету..
Наташа. Ти писав?..
Костя. Так.
Наташа. Але навiщо?
Костя. Я навiть не знаю чому, i коли це почалось. Льоша попросив мене написати до тебе листа в iнтернетi, бо знав, що я багато читаю, що я багато знаю, словом, людина цiкава i може зацiкавити iншу людину, тобто тебе i тому, попросив мене.
Наташа. То виходить я переписувалась з тобою.
Костя. Так.
Наташа. Це якийсь кошмар. Я нiчого не розумiю. Менi, здаеться, що свiт перевернувся з нiг на голову.
РОМАНС НАТАШІ
О, янгол мiй, втiшальник милий,
Фальшивий мiй божок добра,
Це ти зробив, щоб я любила –
Така була у тебе гра.
Тепер прийшов мене втiшати –
Це ти продовжуеш, либонь.
Словами граючи, вбивати
Мою зневажену любов.
О, де тепер знайду я раду.
Коли в очах стоiть туман,
О, де тепер шукати правду,
Коли навкруг самiй обман?
Я наче стала на дорогу
Серед отруйних орхiдей…
О, як тепер без вiри в Бога
Я буду вiрити в людей?
О, доле ти моя пiдступна,
Навiщо крилася в тiнi,
Користолюбна й перелюбна
У душу вкралася менi?
Чиi тепер врятують руки
Мов осмiяну фату,
Весiлля, схоже на розлуку,
Другие электронные книги автора Владимир Михайлович Шарик
Последний отзыв
Так получилось, что книга ко мне попала в тяжелый эмоциональный кризис и многое мне дала. Написано актуально, тут многих полезных вещей, никакого злоу...
Далее