Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Автор

Владимир Михайлович Шарик

Жанр

Юмор и сатира

Год написания книги

2021

<< 1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 >>

На страницу:

Перейти

30 из 35

Настройки чтения

Размер шрифта

Высота строк

Поля

Альоша. З якоi такоi радостi?

Костя. Тому що я писав iй тi листи. Ти просив мене про те. А якщо Наташа буде нещаслива, то в тому буде i моя вина.

Альоша. Ти занадто перебiльшуеш вплив твоiх листiв на Наташу.

Костя. Але все ж таки листи були. Зараз я думаю не став би iх писати.

Альоша. Ти завжди такий був аж занадто свiдомий.

Костя. Я не вважаю це недолiком.

Альоша. Ну, досить, досить. Ти хороший i вiрний друг.

(Заходить Настя).

Настя. Ось де ви, а ми вас чекаемо, коли ж ви будете наречену викуповувати? Чи то у вас грошей не вистачае? То я можу докласти, щоб ви флот не зганьбили.

Костя. Нi, флот ми не зганьбим. Грошi в нас е, ми зараз уже йдемо. Пiшли, Альоша.

Альоша. Пiшли.

(Вони вийшли, чутно голоси гуляючих, музика, але через деякий час на сценi появляеться Наташа).

Пiсня Наташi.

Що з нами такого сталось?

Чи менi тiльки здалось,

Що нашi шляхи розiйшлись.

Чи це менi приснилось?

А нам було разом так добре.

Пока яд не випустила кобра.

Враз моi розбились мрii,

І втратила на щастя надii.

Я гiрко вiд горя плачу,

Хто забрав мою удачу.

Душа моя вiд образи ридае,

Бо я тебе до цих пiр кохаю.

(Заходить Костя).

Костя. Ти чому покинула зал?

Наташа. Добре, що ти вийшов за мною. Ми тут однi?

Костя. Здаеться, однi.

Наташа. Хорошо, що нам нiхто не буде заважати.

Костя. В чому важливо, щоб нам не заважали?

Наташа. Тому що я тебе хочу дещо запитати, i хочу, щоб ти вiдповiв на мое запитання чесно.

Костя. Постараюсь вiдповiсти чесно на твое питання.

Наташа. Настя чула, як ти з Альошою говорив про якiсь листи.

Костя. Настя не так зрозумiла нашу розмову. То ми вели про листи, якi звязанi з нашою роботою.

Наташа. Але Настя говорила, що ви згадували там i мое iмя.

Костя. Я не памятаю точно про що ми говорили з Альошою, але, здаеться, твое iмя ми не згадували.

Наташа. Костя, я ж бачу, що ти говориш неправду. Ти не вмiеш брехати. Я бачу це. Скажи правду. Яка б вона не була, але я ii хочу знати, бо це для мене важливо.

Костя. Наташа, заспокойся. Настя щось вигадала.

Наташа. Нiкуди я не пiду, поки ти менi не скажеш про тi листи.

Костя. Нiчого я не повинен говорити. Я сказав тодi зайве. Просто я хочу сказати, що Альоша дуже хороший хлопець, просто вiн бувае дуже iмпульсивний, але це швидко проходить.

Наташа. Нi, ти все – таки скажи, що ти не повинен менi говорити.

Костя. Нi, я не маю нiяких таемниця, якi стосуються тебе..

Наташа. І чого ж ти не вважаеш себе винним?

Костя. То я просто так сказав.

Наташа. Нi. Ти не просто так сказав. Тут е якась таемниця, я вiдчуваю, що все це що вiдбуваеться зi мною, вiдбуваеться не просто так, бо деякi речi я зовсiм не розумiю.

Костя. Наприклад.

Наташа. Наприклад, коли Альоша писав менi СМС, то вiн був такий нiжний, такий добрий, так поважав мене, а сьогоднi для мене вiн вiдкрився зовсiм з iншоi сторони. Невже його поведiнку так рiзко змiнило наше одруження?

Костя. Не знаю.

Наташа. Нi щось знаеш, але не хочеш цього говорити.