Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Наташа. Мамо, а тобi папа подавав чай в лiжку.

Мати. Ой, йому нiколи було, бо тiльки свiтало, то вiн бiг на роботу. Вставай, вже збиратись пора.

Наташа. І сон менi дивний приснився.

Мати. Що ще за сон?

Наташа. Сниться менi, що я iду по полю такому широкому, що кiнця краю не видно. Пшениця ж то жито там колоситься. Аж раптом надi мною щось таке пролiтае – не то лiтак, не то вертолiт чи то «лiтаюча тарiлка» i вся вона виблискуе вогнями та гуркотить, дзвенить. Я ото злякалась i побiгла додому. А воно ото за мною… Я в хату забiгла, а воно ото в нашому дворi сiло i ще бiльше стала гуркотiти та дзвенiти, вогнями виблискувати. Я дверi на замок закрила i забилася в куточок. Аж дверi вiдкриваються i до кiмнати не то людина, не то iнопланетянин, очi в нього такi великi, а в руках, щось виблискуе…

(В цей час вiдкриваються дверi i до кiмнати заходить чоловiк в масцi для пiдводного плавання, з великим ножем в правiй руцi)

Жiнки разом «Ах».

Петро. Що це ви такi полохливi?

Мати. Що це ти надумав цей маскарад влаштувати?

Петро. Сама ж мене заставила цибулю чистити, а вона чи така клята. Чого тiльки не робив: i ножа в воду опускав, i маску надiвав, нiщо не допомагае.

Мати. Терпи, козаче, отаманом будеш.

Петро. Який там отаман! Не хочу я отаманом. Краще налий менi сто грам, тодi полегшае.

Мати. А двiстi не хочеш?

Петро. Не вiдмовлюся. На одне око сто грамiв i на друге сто грам, то нiяка вже цибуля менi буде не страшна.

; ВЕСІЛЬНІ КУПЛЕТИ ПЕТРА В СТИЛІ "РЕП" ;

По дорозi жук-жук-жук та й повзе рогатий.

Все вiд Криму до Прилук буде танцювати.

Ой, гоп, ха-ха-ха, я не встою на ногах,

Ой, гоп, тра-ля-ля, спотикаеться земля.

Ой.чому горiлку п'ю – доню замiж видаю,

Ой, чому ковтаю пиво – щоб вона була щаслива.

Ой, супруга, вийшло так, що зятьок у нас моряк,

А тебе якась нечиста та й побрала за танкiста.

Ой, супруга, вийшло так – я тепер уже спiвак.

У менi спiва горiлка, наче в полi перепiлка.

Ти не лай мене, любасик, за оту горiлку,

Я налив ii у тазик дуже-дуже мiлко.

Ой, зятьок менi сватiв до весiлля не привiв,

Мабугь, буде у сватах те, що в нього у штанях.

А для тебе, моя мила, е сучок берези.

Вiн довгенький i тверденький i завжди тверезий.

Ой, тьох, тьох-тьох-тьох, ми завжди жили утрьох,

А тепер ми заживем – ще з десяток приведем.

Ой, гоп, ха-ха-хах, я не встою на ногах,

Ой, гоп, тра-ля-ля, спотикаеться земля.

Ой, погане все забудьмо – буде все як у людей,

Будьмо-будьмо-будьмо-будьмо-будьмо-будьмо – гей-гей-гей!

Все! Наливай, моя душа.

Мати. Не дiждешся. Ти знаеш, який сьогоднi день.

Петро. Знаю. Через те й цибулю чищу, а навiщо б нам було треба скiльки цибулi.

Мати. Так ото тi збери свою волю i потерпи… Хiба це так складно день прожити без водки?

Петро. Я все розумiю, але ж цибуля…

Наташа. Папа, ти хочеш зганьбити мене перед людьми, щоб я червонiла за тебе, а на мене пальцем тикали, дивись, у неi батько алкоголiк.

Петро. Сто грам ще нiкого алкоголiком не робив.

Мати. Де сто там i двiстi буде. Іди чисть цибулю i не заважай нам готуватись до весiлля.

Петро. Серця у вас немае.

Петро виходить з кiмнати, мати з сумом дивиться йому вслiд.

Наташа. Мамо, а ти кохала нашого батька.

Мати. Це було так давно. А чого це ти питаеш?

Наташа. Та оце ж дивлюсь, як ви з батьком живите, сваритесь весь час, то навiщо ж ви одружились?