Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Баба Даша. Святий огонь зараз вознесе твоi бажання в небесну канцелярii, де iх приймуть до виконання, але тобi треба буде вести себе хорошо, бо iнакше iх не виконають.

(Заходить мати).

Мати. Я принесла вам жито.

Баба Даша. От i добре. (Вона кидае згорiвший папiрець в миску з житом i перемiшуе це все). Свят, свят, свят. Тепер вiзьми, Наташа, оце все i закопай у себе на городi. А як виросте те жито, то збереш тодi все до зернинки, в ступi перемелеш i спечеш пирiжки для свого чоловiка. Тодi у вас буде довге i щасливе життя.

Мати. Я пiду допоможу iй.

Баба Даша. Іди, iди, прослiди, щоб правильно Наташа все правильно зробила.

(Наташа з матiр’ю виходять, а баба Даша кинулась заглядати по закутках, щось положила в кишенi, потiм пiдняла i стала розглядати колье. Раптом дверi розчиняються i вбiгае Петро. Вiд несподiванки баба Даша падае на лiжко).

Петро. Де вони?

Баба Даша. Хто?

Петро. Дружина i Наташа.

Баба Даша. Пiшли жито на городi закопувати.

Петро. От i добре. Нехай iдуть, а ми тим часом… (Вiн пiдходить до лiжка). Бабо Даша, а ну розтав ноги.

Баба Даша. Та що це ти вигадав таке! Грiх так робити, Господь покарае тебе.

Петро. Нiякого грiха тут не буде. Розставте ноги, я швидко.

Баба Даша. Що ти вигадав таке i мене в грiх вводиш.

Петро. Можете очi закрити, щоб не бачити, тодi Господь вас не накаже.

Баба Даша. Сюди ж можуть ввiйти.

Петро. Ще не скоро. Поки пiдуть на город, поки посадять, то я встигну.

(Баба Даша здаеться на умовлення, а Петро залазить пiд лiжко i дiстае звiдти пляшку. Швиденько наливае собi в стакан. І випивае).

От бачьте! Я встиг, а ви казали, що не встигну. Ох, як хорошо стало, а то ледве не кiнчився вiд спраги.

Баба Даша. Безсоромник. Тебе Господь накаже за такi витiвки.

Петро. Нехай наказуе. Менi вже байдуже. Гiрше нiж рiдна дружина мене наказуе, мене нiхто не наказуе.

Баба Даша. Та вона ж тобi добра бажае, бо водка згубить тебе.

Петро. О, ви вже як моя Оксана починаете, а того ж не знаете, що зi мною робиться.

Баба Даша. А що ж з тобою робиться?

Петро. Не подобаеться менi все це… Весiлля затiяла. Кабанчика зарiзав i бичка годованого, а з зятьком я i двома словами не обмовився, зi сватами за столом не посидiв, по чарцi не випив. Чи думаете у мене серця не мае, чи воно не болить воно за мою рiдну доньку, за мою кровинку. Я ж ii на своiх руках виносив, потiм, як пiдросла, посажу собi на плечi на плечi i по дворi бiгаю… Вона смiеться. Наче вчора це було, а сьогоднi вона пiде з нашого дому…

Баба Даша. Кажуть, що свати багачi там.

Петро. Отож багатство i заслiпило очi Оксанi. Я був проти, а вона ж: «Досить з того, що я за тебе пiшла голого та босого та весь вiк тепер мучаюсь, то нехай хоч наша донька поживе, як люди». Бабо Даша, як тут не заболить душа? Хiба я був голий i босий? Хiба ми не справили цей дiм? Хiба в нас гiрше нiж у людей? І машина е, хоча не така крута, як у них, але ж iзде…

Баба Даша. Заспокойся, Петро. Куди дiнешся вже ж весiлля назначене, все наготовлене, людей запрошено. Не вiдмiниш…

Петро. Я б вiдмiнив. Чесне слово вiдмiнив би. Не лежить в мене душа до цих багачiв.

(Заходить дружина з Наташею).

Мати. Все зробили як ви говорили, бабо Даша.

Баба Даша. От i добре.

Мати. А ти чого сюди прийшов?

Петро. Та ось зайшов з бабою Дашею порадитись.

Мати. Порадився?

Петро. Порадився.

Мати. Ну i йди. Займайся дiлом.

(Петро виходить, пляшку ховае в кишеню).

Наташа. Тато, треба шари там надути i розвiшати по шалашу.

Петро. Добре, донька. Надую я вам всi шари i розвiшу по всьому шалашу.

Мати. Нервовий вiн якийсь став. Боюсь щоб не витворив чого-небудь на весiллi.

Баба Даша. Час зараз такий нервовий. Його можна зрозумiти.

Мати. Нехай менше п’е, то тодi й менше буде нервувати.

Баба Даша. То, значить, ви посадили жито.

Мати. Так. Ще й полили його.

Баба Даша. От i добре. Хай росте. А тепер я вручу тобi Наташа весiльний оберiг, вiн тебе буде оберiгати вiд дурних очей. (Баба Даша витягуе зi своеi сумочки щось незрозумiле, прив’язуе до шовковоi ниточки).

Наташа (злякано). Що це таке?

Баба Даша. Не бiйся. Тут немае нiчого поганого, але в цьому оберiгi зiбрана вся сила, яка захистить тебе вiд всякоi нечистi.

Наташа. Воно таке якесь…