Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

І розумниця була,

Щоб весiлля вiдбулося,

щоб вам радiсно жилося.

А щоб ваша наречена

Плiдна була кицька,

Дам i чортовi печеню,Двiчi

Дам i Богу цицьку.

(Коли баба Даша молиться, то Оксана дае iй грошi, якi баба Даша ложить собi в кишеню).

Мати. Це вам за послугу. Не вiдмовляйте менi, а то я ображусь.

Баба Даша. Ну, якщо так, то щоб не образити вас, то я вiзьму.

Мати. Досить.

Баба Даша. Та досить. (Збираеться виходить). Тiльки ж слiдкуйте, щоб до вас нiяка нечиста сила не заходила до хати, а то зайде до кiмнати десь кине пучок свого волосся в куточок i все – порчу наведе, i на дiм, i на наречену.

Мати. Та що ви кажете?

Баба Даша. Так. Тут треба бути уважним.

Мати. А як же я дiзнаюсь, що до хати якась нечиста зайшла.

Баба Даша. В дзеркало треба дивитись.

Мати. І що ж там я побачу?

Баба Даша. А нiчого ти там не побачиш, якщо зайде нечиста сила, то дзеркало не вiддзеркалюе ii.

Мати. Та що ви кажете?

Баба Даша. Істину кажу. Так що слiдкуй. Ну я пiшла. Нехай буде добро цьому домi. Свят, свят, свят. (Баба Даша виходить)

Наташа. (З полегшенням) Фу… Скiльки тут наговорила баба Даша, що аж голова заболiла.

Мати. Нiчого. Баба Даша добра нам бажае. От забули ми запитати в неi про твiй сон.

Наташа. Краще не треба, бо вона б такого наговорила, що в мене б криша поiхала. І той оберiг я не буду одягати на шию. Менi його гидко в руки брати, а тим бiльше одягати на шию.

Мати. Але ж вiн захистити…

Наташа. Не вiрю я тому, що баба Даша тут наговорила.

Мати. Вона ж людина стара, досвiдчена, то до ii слiв слiд прислуховуватись.

Наташа. Не надiну я його. Щоб з мене всi потiм смiялись. Де ти бачила, щоб наречена ходила з такою гидотою.

Мати. Добре, добре. Не будеш надiвати, але тримати будеш при собi, хоча б на столi.

Наташа. Ну, нехай лежить… Щось Льоша не дзвонить. Невже вiн до цих пiр ще спить? В такий день! Ми ж вчора домовлялись, що тiльки встане, то подзвоне.

Мати. Може й не встав. Йому ж набагато легше збиратись, а може чимось занятий.

Наташа. Може менi подзвонити?

Мати. Не варто. Почекай ще трiшки.

Наташа. І Настя щось не iде. Обiцяла ж, що приiде з мiста i зачiску зробить. Вона ж навчаеться на перукаря.

Мати. Раз обiцяла то приiде. Так менi треба бiгти на кухню, бо скоро кухарки прийдуть, то треба буде iм розказати що до чого. Та i треба картоплi, капусти дiстати з погреба, консервацiю приготувати.

Наташа. Добре, мамо, iди, а я поки що буду приводити себе в порядок – треба манiкюр зробити, макiяж. (Мати виходить, а Наташа сiдае до дзеркала).

Наташа. Що ж сталось? Чому ти не дзвониш? Чи не передумав часом брати зi мною шлюб? Чи то розчарувався в менi? Звичайно, хто я така? Вчорашня школярка, яка заочно навчаеться в iнститутi. А ти он скiльки плавав, скiльки краiн бачив. Та й батьки твоi багачi, не те що моi простi селяни. Але навiщо ти менi писав тодi такi палкi листи по iнтернету, навiщо признавався в коханi i призначив на сьогоднi весiлля, а твоя мама домовилась, щоб нас без черги розписали? Менi просто не вiриться, що сьогоднi в мене весiлля, що сьогоднi я стану замiжня жiнка… Про це я стiльки мрiяла i повинно збутися… Невже то правда? Хiба тобi важко зараз менi зателефонувати, щоб я заспокоiлась i повiрила в те що вiдбуваеться.

(Дверi вiдкриваються i до кiмнат входить – влiтае Настя з букетом квiтiв).

Настя. Ось i я. Дай я тебе привiтаю.

Наташа. Як добре, що ти приiхала, а то я почала вже хвилюватись.

Настя. Хiба ж я могла не приiхати до своеi кращоi подруги на весiлля, хоча довелось трiшки пiдмазати, бо не вiдпускали з занять, тим бiльше у нас сьогоднi практика. Прийшлось майстру пляшку поставити, а бригадиру шоколадку. Оце тiльки з поiзда i до тебе. Вiтаю. Вiтаю з такою значною подiею в твоему життi. (Вручае квiти). Я рада за тебе. Бажаю тобi щастя в сiмейному життi i багато дiточок.

Наташа. Дякую.

Настя. А чому ж ти ще не в весiльному вбраннi.

Наташа. Та оце ж чекала поки ти зробиш зачiску, а то ж тобi не зручно буде робити зачiску, якщо я буду в платтi.

Настя. Може ти й права. Ну, хоч покажи яке в тебе плаття.

Наташа. Он на лiжку лежить.

Настя. Ой яка красота… шик. Де шила, чи то замовляла?

Наташа. Це менi Льоша з Францii привiз.

Настя. Невже з самоi Францii.

Наташа. Так вiн же плавав туди i в Марселi купив плаття вiд Джона Галiано.

Настя. Клас… Оце так фiрма. А колье яке гарне?