Последний отзыв
Мне книга очень понравилось, невероятные приключения, очень позитивная и добрая но при этом есть и отрицательные герои . Спасибо очень жду продолжения...
Далее
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Слова цi, як батiг,
Ударили по мордi вовка,
І вiн покiрно лiг
Вже переможеним до нiг
Аскольда й Дiра.
Розбита була вiра,
Що це величний iмператор,
Який маленьким песиком скиглить,
І так, немов болить,
Його, той хвiст, що наступили.
А вiн недавно рив могили
Для украiнського народу,
В кровi топив дiвочу вроду,
Це пам'ятае добре Дiр!
Розтоптаний, розбитий iмператор
Готовий вже на всi умови Дiра,
Який був дипломат й оратор
І керувала ним найвища мiра
При рiшеннi державних справ.
І мовив вiн останне слово:
«Щоб вивести з Хазарii усi вiйська
І вiзантiйський дух забрати.
А Украiнi все вiддати,
Що було втрачено вiйною,
Все те, що вiзантiйцi вивезли з собою,
Все награбоване майно.
Умови тi, що ми даемо,
Пiдпишемо таемно
Мiж нашими краiнами угоду,
Що ви даете згоду
Із нами торгувати.
При цьому ваша Вiзантiя
Нiколи не пiде в союз
З державами, яких вiйськова дiя
Направлена на шкоду Украiни,
І всi державнi змiни
Без нас нiколи не рiшати!»
І мусiв iмператор Михаiл це пiдписати
Умови, виставленi Дiром.
Всмiхалося сонце степам широким
І горам високим,
Якi вклонялися морям глибоким,
За те, що Украiни сила
В народнiй мудростi живе.
Аскольд про те,
Що перемогу з Дiром вiн несе,
Радiв в душi своiй широкiй,
І почуття такi глибокi
Нiколи ще не володiли ним.
Аскольд всмiхався Дiру,
Коли вже пiд'iжджали до полкiв,
Ще бiльше всилив вiру
Їх прапор, який на вiтрi трiпотiв.
Роз'iхались полки до дому,
Хто на Кубань, а хто до Дону,
Верталися не битими шляхами,
Понад Днiпром до Киева iшли древляни
З Аскольдом й Дiром на чолi.
В мiстах i селах зустрiчали всi
І вiд малих, i до старих,
Виходили дивитися на тих,
Хто Батькiвщину захищае
Вiд ненаситних ворогiв.
Старий козак в цю мить згадае
Своiх давно минувших днiв
І дiда, дiдових дiдiв,
Якi мечем народ свiй боронили,
Про це всiм згадують могили
На неозорих тих степах.
Їх першими кругом вiтали дiти,
Жiнки пiд ноги клали квiти,
А матерi втирали з щiк сльозу,
Дiвчата дарували iм свою
Усмiшку юностi невинноi красу,
А потiм на ходу
Руками брали за стремена;
Хустинки, вишитi дiвочими руками,
Своiм братам, тим мужнiм козакам,
З любов'ю нiжно дарували
І шаблi iхнi цiлували.
На третiй день походу
Дае усiм Дiр згоду
На вiдпочинок всiх полкiв
На берегах Днiпра.
Два днi вже вiдпочинку промайнули
І з суден вояки вже вiддихнули,
Що по Днiпру багаж везли.
Усi у радостi були,
До ночi пiзньоi лунали
Веселi жарти i пiснi,
Якi Аскольдовi згадали
Забутi днi
Його дитячих тих рокiв.
Не спалося йому цiеi ночi
І вiн, вiдкривши очi,
Лiчив на небi зорi тихi
І слухав плескiт теплоi води,
Ударили по мордi вовка,
І вiн покiрно лiг
Вже переможеним до нiг
Аскольда й Дiра.
Розбита була вiра,
Що це величний iмператор,
Який маленьким песиком скиглить,
І так, немов болить,
Його, той хвiст, що наступили.
А вiн недавно рив могили
Для украiнського народу,
В кровi топив дiвочу вроду,
Це пам'ятае добре Дiр!
Розтоптаний, розбитий iмператор
Готовий вже на всi умови Дiра,
Який був дипломат й оратор
І керувала ним найвища мiра
При рiшеннi державних справ.
І мовив вiн останне слово:
«Щоб вивести з Хазарii усi вiйська
І вiзантiйський дух забрати.
А Украiнi все вiддати,
Що було втрачено вiйною,
Все те, що вiзантiйцi вивезли з собою,
Все награбоване майно.
Умови тi, що ми даемо,
Пiдпишемо таемно
Мiж нашими краiнами угоду,
Що ви даете згоду
Із нами торгувати.
При цьому ваша Вiзантiя
Нiколи не пiде в союз
З державами, яких вiйськова дiя
Направлена на шкоду Украiни,
І всi державнi змiни
Без нас нiколи не рiшати!»
І мусiв iмператор Михаiл це пiдписати
Умови, виставленi Дiром.
Всмiхалося сонце степам широким
І горам високим,
Якi вклонялися морям глибоким,
За те, що Украiни сила
В народнiй мудростi живе.
Аскольд про те,
Що перемогу з Дiром вiн несе,
Радiв в душi своiй широкiй,
І почуття такi глибокi
Нiколи ще не володiли ним.
Аскольд всмiхався Дiру,
Коли вже пiд'iжджали до полкiв,
Ще бiльше всилив вiру
Їх прапор, який на вiтрi трiпотiв.
Роз'iхались полки до дому,
Хто на Кубань, а хто до Дону,
Верталися не битими шляхами,
Понад Днiпром до Киева iшли древляни
З Аскольдом й Дiром на чолi.
В мiстах i селах зустрiчали всi
І вiд малих, i до старих,
Виходили дивитися на тих,
Хто Батькiвщину захищае
Вiд ненаситних ворогiв.
Старий козак в цю мить згадае
Своiх давно минувших днiв
І дiда, дiдових дiдiв,
Якi мечем народ свiй боронили,
Про це всiм згадують могили
На неозорих тих степах.
Їх першими кругом вiтали дiти,
Жiнки пiд ноги клали квiти,
А матерi втирали з щiк сльозу,
Дiвчата дарували iм свою
Усмiшку юностi невинноi красу,
А потiм на ходу
Руками брали за стремена;
Хустинки, вишитi дiвочими руками,
Своiм братам, тим мужнiм козакам,
З любов'ю нiжно дарували
І шаблi iхнi цiлували.
На третiй день походу
Дае усiм Дiр згоду
На вiдпочинок всiх полкiв
На берегах Днiпра.
Два днi вже вiдпочинку промайнули
І з суден вояки вже вiддихнули,
Що по Днiпру багаж везли.
Усi у радостi були,
До ночi пiзньоi лунали
Веселi жарти i пiснi,
Якi Аскольдовi згадали
Забутi днi
Його дитячих тих рокiв.
Не спалося йому цiеi ночi
І вiн, вiдкривши очi,
Лiчив на небi зорi тихi
І слухав плескiт теплоi води,
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
Мне книга очень понравилось, невероятные приключения, очень позитивная и добрая но при этом есть и отрицательные герои . Спасибо очень жду продолжения...
Далее