Последний отзыв
От книги невозможно оторваться, супер интересная
По всем вопросам обращайтесь на: info@litportal.ru
(©) 2003-2024.
✖
Украдена батьківщина. Трилогія
Настройки чтения
Размер шрифта
Высота строк
Поля
Ступаючи по трупах палих,
В яких ще погляд не застиг,
Дiр йшов по схилу валу
І на вершинi опинився в гущi тих,
Хто здiйснював вже кару
Кривавим лютим ворогам.
Раптово вирiс перед ним як вал
Кремезний вiзантiйський воiн
І запустив, що сили було в того,
Червоне вiстря списа свого
У груди Дiра на бiгу.
Зiбравши спритнiсть всю свою,
Щитом вiдбив цю смерть страшну,
А другою ударив лезом шаблi
І як гарбуз упала голова,
Що мить тому несла
Для Дiра вiрну тут загибель.
Але тут смерть одна не ходить,
І вiн побачив як його обходить,
Сiм вiзантiйцiв справа й злiва,
У нього лише думка зрiла,
Яке тут рiшення прийняти,
Як перед ним став виростати
Заслiн iз мужнiх козакiв,
Що тiлом своiм
Його вiд смертi прикривали.
Коли ж вони на себе iх узяли,
Дiр обiйшов праворуч
І несподiваний удар нанiс.
Ворожий воiн був вже поруч,
Прийняв замах потужноi руки
І покотився труп з гори.
Ударивши по вороговi вдруге,
Вiн стяв враз голову з плечей —
І кров ворожа бризнула в обличчя,
І потекла по лобi до очей
Зливаючись з гарячим потом.
Утершись миттю рукавом,
Дiр кинувся у гущу бою,
І вiн запалював собою
Всiх воiнiв на перемогу,
Що була справедливою, святою!
Але в цей час Кривенковi полки
Праворуч геть знесиленi були.
Полковника Кривенка вiднесли
З скривавленим лицем
На-пiв живого з поля бою,
Що вiв усiх iх за собою,
На фланзi правому чужоi оборони.
Втрачаючи зв’язки вiдчувся сили спад,
Правофланговi всi загони
Почали вiдтiснятися назад.
Аскольд перебуваючи на лiвiм краi
Вже бачив, як ворожi зграi
По схилу валу уперед повзли.
В ту мить Аскольда злiсть зцiпила
І десь взялась потрiйна сила.
Ворожий воiн перед ним стояв,
Заносячи з-за спини списа.
Аскольд його розтяв
Із голови до низу.
Нестримна лють несла його вперед
І на ходу перед собою
Вiн шаблею стальною
Зрубав ще кiлька ворогiв
І бiй вже вiв
У гущi воiнiв чужих.
Як барс, вiн кинувся на них,
Занiс над головою руку,
Щоб нанести удар,
Але почув вiн звук
Об землю шаблi його стук,
А на руцi важкий тягар.
Аскольд вiд болi розвернувся
І тiлом всiм метнувся:
Зубами вп’явшись йому в руку,
Дебелий вiзантiець звис,
Не вiдпускаючи з обiймiв руку й спис.
По ходу з розвороту
Аскольд такий удар нанiс
Ногою у живiт,
Що той як кiт
Скрутився у калач i мертвим лiг
Аскольдовi до нiг.
Схиляючись по шаблю до землi,
Вiн нiби як в пiтьмi
Вiдчув з-за спини вiзантiйця замах,
І спис уже летiв,
Нацiлений Аскольду в груди.
Маленька мить
І блиск Аскольдових очей,
Вiдводить якось спис вiн вiд грудей
І булавою враз наносить
Удар свинцевоi ваги,
І ворог впав туди,
Де вже були
Великi гори трупiв.
З землi вiн зброю пiдхопив,
Зiбрався i в один порив,
Розстав у гущi бою.
В яких ще погляд не застиг,
Дiр йшов по схилу валу
І на вершинi опинився в гущi тих,
Хто здiйснював вже кару
Кривавим лютим ворогам.
Раптово вирiс перед ним як вал
Кремезний вiзантiйський воiн
І запустив, що сили було в того,
Червоне вiстря списа свого
У груди Дiра на бiгу.
Зiбравши спритнiсть всю свою,
Щитом вiдбив цю смерть страшну,
А другою ударив лезом шаблi
І як гарбуз упала голова,
Що мить тому несла
Для Дiра вiрну тут загибель.
Але тут смерть одна не ходить,
І вiн побачив як його обходить,
Сiм вiзантiйцiв справа й злiва,
У нього лише думка зрiла,
Яке тут рiшення прийняти,
Як перед ним став виростати
Заслiн iз мужнiх козакiв,
Що тiлом своiм
Його вiд смертi прикривали.
Коли ж вони на себе iх узяли,
Дiр обiйшов праворуч
І несподiваний удар нанiс.
Ворожий воiн був вже поруч,
Прийняв замах потужноi руки
І покотився труп з гори.
Ударивши по вороговi вдруге,
Вiн стяв враз голову з плечей —
І кров ворожа бризнула в обличчя,
І потекла по лобi до очей
Зливаючись з гарячим потом.
Утершись миттю рукавом,
Дiр кинувся у гущу бою,
І вiн запалював собою
Всiх воiнiв на перемогу,
Що була справедливою, святою!
Але в цей час Кривенковi полки
Праворуч геть знесиленi були.
Полковника Кривенка вiднесли
З скривавленим лицем
На-пiв живого з поля бою,
Що вiв усiх iх за собою,
На фланзi правому чужоi оборони.
Втрачаючи зв’язки вiдчувся сили спад,
Правофланговi всi загони
Почали вiдтiснятися назад.
Аскольд перебуваючи на лiвiм краi
Вже бачив, як ворожi зграi
По схилу валу уперед повзли.
В ту мить Аскольда злiсть зцiпила
І десь взялась потрiйна сила.
Ворожий воiн перед ним стояв,
Заносячи з-за спини списа.
Аскольд його розтяв
Із голови до низу.
Нестримна лють несла його вперед
І на ходу перед собою
Вiн шаблею стальною
Зрубав ще кiлька ворогiв
І бiй вже вiв
У гущi воiнiв чужих.
Як барс, вiн кинувся на них,
Занiс над головою руку,
Щоб нанести удар,
Але почув вiн звук
Об землю шаблi його стук,
А на руцi важкий тягар.
Аскольд вiд болi розвернувся
І тiлом всiм метнувся:
Зубами вп’явшись йому в руку,
Дебелий вiзантiець звис,
Не вiдпускаючи з обiймiв руку й спис.
По ходу з розвороту
Аскольд такий удар нанiс
Ногою у живiт,
Що той як кiт
Скрутився у калач i мертвим лiг
Аскольдовi до нiг.
Схиляючись по шаблю до землi,
Вiн нiби як в пiтьмi
Вiдчув з-за спини вiзантiйця замах,
І спис уже летiв,
Нацiлений Аскольду в груди.
Маленька мить
І блиск Аскольдових очей,
Вiдводить якось спис вiн вiд грудей
І булавою враз наносить
Удар свинцевоi ваги,
І ворог впав туди,
Де вже були
Великi гори трупiв.
З землi вiн зброю пiдхопив,
Зiбрався i в один порив,
Розстав у гущi бою.
Другие электронные книги автора Анатолій Резнік
Последний отзыв
От книги невозможно оторваться, супер интересная